Газета "Третій тост"




1

           "ТРЕТІЙ ТОСТ" №5-6 (581-582) БЕРЕЗЕНЬ 2017 РІК

 

З Міжнародним жіночим днем!
Милі жінки!
Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаю вас з прекрасним весняним святом – 8 Березня!
Ви завжди оточуєте близьких людей любов'ю та увагою і, незважаючи на численні турботи, даруєте спокій і щастя, ділитеся своїм теплом, надихаєте на подвиги, творчість, працю. Ви – наш надійний тил і повсякденна опора.
Сьогодні, в цей нелегкий для нашої держави час, ви підтримуєте захисників України усім, чим можете: активно берете участь у волонтерській роботі, в наданні медичної допомоги на фронті й в госпіталях, у реабілітації і психологічній підтримці та інших добрих справах.
Воїни-інтернаціоналісти здійснюють все можливе для  соціального захисту матерів і вдів наших полеглих бойових друзів і жінок, які працювали у військових частинах Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані.    
Бажаємо вам, любі жінки, міцного здоров’я, добра, гарного настрою, нев’янучої молодості та краси, весняних квітів, а головне – миру і злагоди в нашій країні!
Нехай у ваших душах завжди панують гармонія і любов!
Благополуччя, миру й злагоди вашим сім’ям!

З глибокою повагою  –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,    
голова УСВА.


Киянка року – наша спілчанка 
З нагоди Міжнародного жіночого дня у столиці відзначили жінок за вагомі здобутки в професійній і громадській діяльності. У номінації «Жінка – активна громадська діячка» перемогла заступник голови Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Наталія  Шатковська.
 «Ми пишаємося вами! Ви талановиті керівники, політики, громадські діячки, митці, вчені, неабиякі професіонали в усіх сферах нашого життя. Щиро вітаю переможниць конкурсу «Киянка року», дякую за вашу працю, за витримку і терпіння, за жіночу мудрість та інтуїцію, за те, що ви віддаєте свої здібності, талант, розум на розбудову нашого рідного міста й держави. Бажаю кожній із вас особистого щастя, оптимізму, професійного зростання, сімейного щастя і здійснення всіх ваших планів і задумів!», – наголосив,  вручаючи нагороди переможницям, заступник голови КМДА Микола Поворозник.
 Програма «Киянка року» започаткована в 2006 році за ініціативи міських громадських організацій жінок. Мета – сприяння підвищенню ролі жінок у суспільному та громадському житті міста. Організаторами є департамент соціальної політики Київської міськдержадміністрації спільно з міським центром роботи з жінками. 
         Переможницями програми стають киянки, які своєю діяльністю сприяють розвитку всіх сфер суспільного життя міста, є неформальними лідерами у різних галузях, впливають на громадське життя.
Переможниці конкурсу «Киянка року-2016» визначалися в 11 номінаціях: «Жінка – лідер року», «За досягнення жінки у сфері фізкультури і спорту», «За внесок жінки у розвиток освіти», «Любов і милосердя», «Жінка в благодійницькій діяльності», «Волонтер року», «За внесок жінки у розвиток національно-патріотичного виховання дітей та молоді», «За внесок жінки у розвиток сфери соціального захисту», «Жінка – лідер року». «Жінка – активна громадська діячка», «За внесок жінки у розвиток духовності». Кожній переможниці вручають диплом і статуетку «Ніка».
        Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів),  Київської міської Спілки ветеранів Афганістану щиро вітають нашу чарівну Наталію Григорівну з нагородою і бажають  щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, весняного настрою і подальших успіхів у професійному зростанні та громадській діяльності.

Чуйність і  увага 

В обласній лікарні імені Мечникова у Дніпрі мами і вдови загиблих в Афганістані мали можливість пройти поглиблене обстеження на найсучаснішому обладнанні та отримати консультацію у фахівців.
«Подібні заходи ми проводимо традиційно за ініціативи та клопотання ветеранських організацій, -- зазначив головний лікар Сергій Риженко. – Звичайно, до цієї категорії людей ставлення завжди особливе. Та в дні акції, які ми плануємо заздалегідь, маємо можливість приділити увагу їм набагато більше. Цього разу обстежили й проконсультували більше тридцяти жінок». 
Голови обласного та міського об’єднань ветеранів Афганістану Віктор Волошин і Юрій Виноградов щиро подякували лікарям і особисто Сергію Риженку за багаторічну співпрацю, за постійну турботу про здоров’я учасників бойових дій і сімей загиблих. Чуйне ставлення важко переоцінити.

Юлія БАБЕНКО, 
фото автора.

Вітаємо!

     Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Полтавського обласного відділення УСВА щиро вітають бойового побратима, голову громадської  організації   «Учасники бойових дій  Шевченківського району м. Полтави» Володимира Павловича Корнійчука з заслуженою державною нагородою – орденом «За заслуги» третього ступеня. Бажаємо Вам, шановний Володимире Павловичу, міцного здоров’я, щастя, благополуччя, натхнення і подальших успіхів у повсякденній  громадській роботі на користь ветеранів війни і сімей загиблих.

Заслужені нагороди
Почесні нагороди за мужність і активну громадську діяльність отримали учасники бойових дій, члени сімей загиблих Дніпропетровщини і міста Дніпра.
Під час зустрічі керівництва області з представниками ветеранських організацій орден «За заслуги»  третього ступеня вручили учаснику бойових дій в Афганістані, заступнику голови Новомосковської міськрайонної організації УСВА Віталію Криші та члену Дніпропетровського обласного об'єднання ветеранів Афганістану, учаснику бойових дій В’ячеславу Піднебесному.
Вітальним листом голови облдержадміністрації відзначили Валентину Лисенко, Олега Качуровського, Олександра Кушнірука, Миколу Жовтюка, Олега Мороза, Віталія Шаповала, Володимира Слатвицького, Сергія  Чупріну та інших. 
Цінні подарунки отримали Криворізька, Вільногірська і Жовтоводська міські організації УСВА.
Почесну відзнаку голови Дніпропетровської обласної ради вручили Юрію Виноградову, Анатолію Новаку, Василю Заторжинському. Грамотою обласної ради відзначено Миколу Скочка, Інну Шеремет,  Віталія Фоміна, Володимира Ковалерка, Олексія Гаврікова, Станіслава Шевченка, Олександра Дзюбу та інших. Усього відзначено і нагороджено 32 учасників бойових дій.
 «Сьогодні ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав. Війна – це завжди горе, сльози, втрати. Ми маємо пам’ятати і шанувати подвиг тих людей, які виконували свій військовий обов’язок», – зазначив заступник голови Дніпропетровської ОДА Володимир Юрченко.
 Голова Дніпропетровського обласного об’єднання ветеранів Афганістану Віктор Волошин звернув увагу на те, що, крім морального заохочення, яке теж є дуже важливим, треба приділяти увагу питанням соціального захисту учасників бойових дій і сімей загиблих, питанням забезпечення житлом, медикаментами тощо. 
          У Дніпровській міській раді  воїнам-«афганцям» і сім’ям загиблих нагороди вручив директор департаменту громадського порядку і цивільного захисту Олександр Чудновський.
«Хоча ми з кожним роком віддаляємося від Афганської війни, але наша пам’ять не підвладна часу: подвиги воїнів-інтернаціоналістів, приклади мужності й вірності військовому обов’язку назавжди залишаться в історії, – зазначив він. – Багато тих, хто пройшов Афганістан, сьогодні захищають Україну на Донбасі, стали волонтерами. І це справжній приклад патріотизму».
Серед нагороджених – заступник головлікаря лікарні №5, голова первинної організації медпрацівників – учасників бойових дій в Афганістані Павло Савченко. Йому вручили  медаль «За заслуги перед містом». Медаллю УСВА «За звитягу» нагороджено активіста «афганського» руху Віталія Опанасюка.
 Майже 50 воїнів-інтернаціоналістів, мами і вдови загиблих отримали нагороди від міського об’єднання ветеранів Афганістану і Київського патріархату УПЦ.
 Підтримали учасників бойових дій у Дніпрі й матеріально.
З міського бюджету грошову допомогу отримають 498 інвалідів-«афганців», родини  загиблих, 300 учасників бойових дій на території інших держав. Крім того, цього року передбачено кошти на оздоровлення близько 200 інвалідів війни в Афганістані. На це виділять 1 млн. 200 тис. гривень. 
Юлія БАБЕНКО, 
фото автора.

З молитвою за мир в Україні 

5 березня, в першу неділю Великого посту і свято Торжества Православ’я, у церкві Воскресіння Христового – Свято-Воскресенському храмі пам’яті воїнів Афганістану з благословення керуючого справами Української Православної Церкви, ректора КДАіС митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, розпочалося читання неусипного Псалтиря. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. 
Першу кафізму з молитвами за здоров’я поранених, упокій загиблих українських воїнів і за мир в Україні прочитав митрополит Антоній. Відбувся спільний брифінг керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія і представників керівництва Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) для ЗМІ.
Псалтир будуть безупинно читати протягом усього Великого посту вихованці київських духовних шкіл, священнослужителі, воїни-«афганці», учасники бойових дій на сході України.
Також до молитви під час Великого посту можуть долучитися всі віруючі, особливо ті, для кого сьогодні важлива посилена молитва за близьких. Свято-Воскресенський храм буде відкритий цілодобово (Київ, вул. Лаврська, 17).

За мужність і патріотизм
     Воїнів-інтернаціоналістів урочисто вшанували у Нововодолазькому районному Будинку культури (Харківська область). 
      Почесну відзнаку Президента України – пам’ятну медаль «25 років виведення військ з Афганістану» вручили Віктору Бабаєвському, Олександру Гримайлу, Олексію Гайдаєнку, Володимиру Кравцову, Володимиру Карасю, Миколі Корбанєву, Віктору Коліснику, Миколі Собакару, Валерію Тиндику. За особистий внесок у розвиток «афганського» руху Миколі Жижері висловлено Подяку Української Спілки ветеранів Афганістану.
     Голова районної ради Світлана Ротач і керівник апарату райдержадміністрації Олександр Смирнов висловили воїнам-«афганцям» найщиріші побажання. За мужність, героїзм і самопожертву, виявлені під час виконання інтернаціонального обов’язку, та за активну громадську діяльність Почесні грамоти райдержадміністрації і районної ради отримали Юрій Божедай, Володимир Бушко, Віктор Герасимов, Олександр Губарєв, Валерій Денисов, Валерій Долженко, Андрій Іващенко, Анатолій Криволапов, Віктор Мерчанський, Павло Молчанов, Анатолій Світличний, Леонід Семенський, Віктор Семченко, Микола Сушко, Володимир Яковенко.
       Почесною грамотою Харківської обласної Спілки ветеранів Афганістану нагороджений Віктор Мерчанський. Подяки ХОСВА висловлено Олександру Антоненку, Володимиру Бушку, Віктору Герасимову, Володимиру Момоту, Миколі Світличному, Сергію Сосонному, Олегу Кондрашкіну, Анатолію Криволапову, Юрію Кургану.
         Голова Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану Сергій Воротняк. подякував голові РДА і голові райради за постійну підтримку і допомогу ветеранам-«афганцям».      
         Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять тих, хто віддав своє життя заради миру, ставши взірцем мужності й вірності солдатському обов’язку, і поклали квіти до меморіального комплексу загиблим в Афганістані. Настоятель місцевого храму отець Віктор відслужив панахиду за загиблими воїнами.   

Сергій ВОРОТНЯК, 
голова Нововодолазької районної Спілки ветеранів Афганістану.
 

Вшанували побратимів
Близько трьохсот ветеранів Київського гарнізону внутрішніх військ і Національної гвардії України брали участь у бойових діях в Афганістані та миротворчих місіях у різних куточках планети.
У столичній 27-й окремій бригаді НГУ стало доброю ветеранською традицією покладати квіти до пам’ятної дошки військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях на території інших держав, і до пам’ятника загиблим у АТО воїнам бригади.
Заступник командувача НГУ по роботі з особовим складом Я. Б. Спатар привітав ветеранів, побажав міцного здоров’я і довголіття й висловив надію на найшвидше закінчення бойових дій в зоні АТО і повернення гвардійців до місць постійної дислокації. Колишній перший заступник командувача ВВ МВС України генерал-полковник Б. І. Пилипів і учасник бойових дій в Афганістані, учасник АТО полковник А. І. Москвін подякували командуванню НГУ за чуйне і турботливе ставлення до ветеранів. 
   Урочистим маршем підрозділи Національної гвардії України віддали шану сивочолим ветеранам різних воєн і військових конфліктів.
Командування НГУ високо цінить практичну допомогу, яку надають Афгано-чорнобильське братство «Побратими» і ветерани ВВ МВС України і НГУ у вихованні воїнів-правоохоронців. Голова Афгано-чорнобильського братства «Побратими» В. А. Пономаренко відзначив найбільш активних членів організації і подякував за плідну співпрацю. Почесний гість – голова Всеукраїнської організації інвалідів Збройних Сил, учасників бойових дій та АТО О. Л. Маматов вручив нагороди активним членам братства.
Державний академічний ансамбль НГУ та аматори – учасники бойових дій в Афганістані М. С. Грабовський і С. В. Буковський співали відомі пісні на «афганську» тематику. Свято традиційно завершилось обідом у солдатській їдальні.

Євген ШВАБ, 
фото автора.


В організаціях УСВА
Важное решение

      4 марта состоялось заседание правления Николаевского областного Союза воинов-интернационалистов и запаса (НОСВИиЗ), на котором подведены итоги работы за прошедший год, утвержден план мероприятий на 2017 год.    
     Основной вопрос – проверка деятельности Заводской районной организации воинов-интернационалистов (председатель – О. М. Кречун), руководство которой осуществляло свою деятельность вразрез с Уставом УСВА. В 2014 году ими была создана юридически отдельная организация, имеющая печать и расчетный счет в банке. Прикрываясь членством в УСВА,  действовали самостоятельно и только в своих интересах. Руководство этой организации практически начало вносить раскол в ряды городской и областной организаций.
     Ревизионной комиссии НОСВИиЗ не был предоставлен ни один документ жизнедеятельности этой организации, включая документы финансовой отчетности.  Хотя, по словам заместителя председателя Василия Павлова, через их счет были проведены операции на миллионы гривен. Также в результате проверки комиссией было установлено, что при приеме новых членов в ряды Заводской организации с них взымался вступительный взнос. Куда шли эти деньги, в чьих карманах они оседали, ревкомиссии не удалось выяснить. 
     Члены правления Заводской организации начали игнорировать участие в мероприятиях, проводимых городской и областной организациями. Сформировалось резкое неприятие людей, не входящих в круг их интересов и не согласных с их миропониманием.
     Стараниями одного из членов правления Н. И. Билыка значительно усложнилось получение воинами-интернационалистами, проживающими на территории Николаевской области, санаторно-курортных путевок. В результате шесть путевок только за последние два месяца остались невостребованными. А нуждающиеся в них воины-интернационалисты остались без необходимого лечения. 
     Также в ходе проверки выяснено, что некоторые члены правления Заводской организации перешли в ряды альтернативной УСВА, недавно созданной раскольнической организации ВАВА, а Н. И. Билык стал председателем областной ячейки ВАВА.
     В обход нашей общественной организации – НОСВИиЗ руководством ВАВА Кречун, Билык, Павлов и др. (будучи членами УСВА) были представлены к государственным наградам. Не понятно – за какие заслуги?
     По результатам проверки ревизионной комиссии решением правления Николаевской областной организации воинов-интернационалистов и запаса Кречун О. М., Павлов В. В., Билык Н. И., Албул А. В. исключены из рядов УСВА, и в дальнейшем они не имеют права представлять интересы воинов-интернационалистов от имени УСВА в органах государственной власти и в общественных организациях.
Пресс-служба НОСВИиЗ.

Конструктивний діалог
        Перший заступник голови Рівненської обласної ради Олександр Корнійчук зустрівся з представниками обласної і районних організацій УСВА.
   У зустрічі  взяли участь начальники профільних управлінь місцевої влади і комунальних закладів Рівненщини, зокрема, директор департаменту соціального захисту Віталій Ундір і начальник управління освіти і науки Григорій Таргонський.
        Учасники бойових дій поділилися своїми нагальними проблемами: це часті відмови у пільгових перевезеннях, надання безкоштовного проживання у студентських гуртожитках для дітей, складнощі з отриманням різного роду компенсацій. Однак воїни-«афганці» відзначили, що територіальні органи місцевого самоврядування, зокрема обласна рада та адміністрація, чи не єдині, хто нині дійсно виступає на захисті їх інтересів і веде з ними конструктивний діалог.
     За підсумками роботи Олександр Корнійчук зазначив: «Результатом сьогоднішньої зустрічі стане напрацювання керівництвом і профільними управліннями обласної адміністрації та облради рекомендацій для місцевих органів влади. Наразі бачимо, що є сенс проведення таких круглих столів і обговорення проблем не лише на обласному рівні, оскільки координація зусиль у конкретному населеному пункті допоможе вирішити значну кількість обговорених проблем».
      Олександр Корнійчук закликав представників районних і міських організацій УСВА проявляти ініціативу в процесі підготовки документів для отримання матеріальної допомоги своїм побратимам і членам їхних сімей: «Сьогодні надзвичайно важливо не забути про когось. Є люди, які соромляться запитати чи фізично не можуть зібрати необхідні документи й намагаються власними силами тихо пережити біду. Тому ваше завдання – проявити ініціативу, підключити свої та наші можливості й сприяти таким людям, адже нині місцева влада має ресурси для надання матеріальної допомоги».
       За багаторічну сумлінну працю і вагомий внесок у вирішення соціального й правового захисту учасників бойових дій Олександр Корнійчук вручив представникам місцевих організацій УСВА Почесні грамоти обласної ради.
Прес-служба Рівненської
обласної організації УСВА.

Наша история
Будапештский меморандум и безопасность Украины
 
     22 года назад официальный Киев отказался от ядерного оружия в обмен на гарантии безопасности, однако после аннексии Крыма все оказалось пшиком. Но мы еще можем повернуть ситуацию в нашу пользу
     Пожалуй, ни один другой документ не вызывал за последние два года столько оживленных обсуждений не только на профессиональном, но и на бытовом уровне, сколько делал это Будапештский меморандум. А конкретно один из его аспектов – добровольный отказ Украины от ядерного вооружения.  Это такая печальная примета нашего времени. До 2014 года мало кто вспомнил бы точное название и содержание меморандума. Сегодня же он вызывает множество дискуссий. Вопросов масса: мог ли Кучма не подписать, стоит ли возобновить ядерный арсенал, способны ли наши зарубежные партнеры гарантировать безопасность Украине, что можно противопоставить действиям России?
О чем договорились в Будапеште

     Полностью документ, который 5 декабря 1994 года Украина подписала, называется Меморандум о   гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия. Уже из названия вытекает и его суть: за то, что Украина отказывается от ядерного арсенала, ей предоставляют гарантии защищать ее суверенитет. Сделать это обязались страны-подписанты – США, Великобритания и Россия.
     Документ скреплен подписями экс-президента Леонида Кучмы, покойного экс-президента РФ Бориса Ельцина, экс-премьер-министра Великобритании Джона Мейджора и экс-президента США Билла Клинтона (на снимке). Отдельно заявления о поддержке меморандума сделали еще две ядерные державы: Китай и Франция.
     Украина свою часть выполнила: ядерные боеголовки были ликвидированы, демонтированы пусковые шахты. Однако все остальные подписанты свою часть сделки, как считают украинцы, не выполнили: когда Россия напала, никто за нас не вступился. Оказалось, что подписанный в 1994 году документ был совсем не тот, каким его представляли 22 года назад.
Что о  меморандуме  говорят сегодня  

      В Киеве состоялось несколько экспертных обсуждений ситуации вокруг меморандума, и благодаря им мы услышали разные мнения от нашего МИДа.
     "История Будапештского меморандума подобна сценарию, который начинался как история успеха, а закончилась трагедией», – так описал ситуацию во время дебатов "Что после Будапештского меморандума?" заместитель директора политического департамента МИД Украины Петр Бешта.
      Начиналось все очень позитивно: распад империи, конец авторитаризма, весна демократий. «Украина, крупнейшее государство Европы, добровольно отказывается от гарантии безопасности, основанной на ядерном оружии, и выбирает гарантии безопасности, которые базируются на международном соглашении. К сожалению, потенциальная история успеха была разрушена Российской Федерацией. Это было поражение либерального мира», – сказал П. Бешта.
     С началом аннексии Крыма еще были определенные иллюзии, что вот-вот наши международные партнеры, которые гарантировали нам безопасность, начнут действовать. Немало людей ждали появления самолетов и боевых кораблей союзников. Этого не произошло. Более того, наши гаранты отказались даже поставлять Украине летальное оружие.
     Оказалось, что меморандум имеет ряд недостатков. В нем не конкретизированы дальнейшие действия в случае, если территория Украины подвергнется агрессии. «В документе отсутствует четкий механизм внедрения сил положений и адекватного ответа на внешние угрозы», – отметил на конференции в Будапеште временно исполняющий обязанности руководителя отдела нераспространения и контроля над вооружением Департамента международной безопасности МИД Артем Воробьев.
     В частности, в меморандуме не определена процедура созыва консультаций – тех, которые должны начаться после начала агрессии.
     Консультации, кстати, провели после аннексии Крыма в марте 2014 года – на уровне министров иностранных дел. Россия их проигнорировала. По словам А. Воробьева, Украина тогда получила заверения, что против России применят санкции. И все...
     Также Украине объяснили, что дальнейших консультаций в "будапештском формате" не будет – по крайней мере, пока к ним не присоединится Россия, иначе их польза нулевая.
     Учитывая перечисленные причины, сказал представитель МИД, единый механизм применения меморандума – это его использование Великобританией и США в качестве юридической платформы для предоставления военной помощи Украине.
     Но следует понимать, что эта помощь придет в виде американских бомбардировщиков над Москвой или британских морпехов в Крыму. Прямой войны с Россией Запад не хочет и будет избегать ее любой ценой. Если с Россией в контексте меморандума все понятно, то к западным партнерам есть вопрос. И если меморандум не является юридически обязывающим для них, он не должен быть юридически обязывающим для нас, считает экс-министр иностранных дел и руководитель Центра исследования России Владимир Огрызко. 
      В США убеждены, что они исполнили свои обязательства, которые брали на себя в рамках документа. Об этом сказал заместитель директора Института мировой политики Сергей Солодкий, спрашивая во время конференции посла Великобритании в Украине Джудит Гоф, в официальном Лондоне имеют такое же мнение. Ее ответ, конечно, был уклончиво дипломатическим. Да, сказала она, меморандум не выполнен, но не выполнила его Россия, и это главное, что нужно иметь в виду. По ее словам, были также попытки созвать консультации, как это предусматривает меморандум, но на месте представителя России был пустой стул. По словам посла, Великобритания также оказывает Украине всяческую поддержку, в частности, тренирует войска.

Юридически-дипломатическая казуистика
     Гораздо более откровенным в оценках был бывший посол США в Украине Джон Хербст, который сейчас возглавляет Евразийский центр им. Д. Патричиу при Атлантическом Совете США.
     «Во время переговоров США дали четко понять, что они не дают гарантии, а заверения. Разница между этими двумя словами огромная», – рассказал дипломат. Он пояснил, что в первом случае США. гарантируют, что границы Украины не будут изменены. Во втором – США не имеют юридической обязанности обеспечивать неприкосновенность украинских границ.
     «Технически слабый ответ США на захват Кремлем украинских территорий не был юридическим нарушением меморандума», – отметил Д. Хербст. Но, по его словам, Запад в целом и Вашингтон в частности оказали значительно меньшую поддержку, чем требовалось.
     В частности, Украина должна была бы получить летальное оружие и миллионы долларов на реформы, что сделало бы агрессию для России более болезненной. «Причина, по которой это не сделали», – недальновидность и трусость», – резюмировал Д. Хербст.
     Действительно, Запад одной рукой накладывает на Россию санкции, но второй покупает у нее нефть и газ. «Фактически весь мир финансирует войну РФ против Украины. Покупая у "бензоколонки" бензин и газ, он дает деньги на то, чтобы воевать с Украиной», – отметил завкафедрой международного права Института международных отношений Киевского национального университета Александр Задорожний.
Вернуть ядерный статус
     Сегодня дипломаты и ученые обсуждают, можно ли считать Украину свободной от взятых в начале 1990-го обязательств, в частности и относительно нераспространения ядерного оружия. Как ни странно, эта мысль волнует не только головы радикальных националистов из "Свободы", но и вполне солидных деятелей.
     По мнению Владимира Огрызко, ответ Запада не является адекватным ситуации. «Для меня Будапештский меморандум – символ развала международно-правовых отношений и переход к новой системе координат», – констатирует он. Новые реалии, объясняет экс-министр, могут заключаться в переходе к самообороне, а когда речь идет о защите национальных интересов, все средства хороши.
     «Неоднократно из Вашингтона я слышал, что Будапештский меморандум не имел юридически обязывающих положений. Если так, то возникает вопрос обратного характера: была Украина юридически обязана выполнять те вещи, которые были записаны в Будапештском меморандуме? Не означает ли это то, что мы должны вернуться к вопросу о том, не стоит ли нам покинуть Договор о нераспространении ядерного оружия и вернуть себе статус ядерной державы? Ну, если идти по этой обычной формальной юридической логике», – сказал В. Огрызко.
     На самом деле юридическая возможность выйти из ДНЯО существует, рассказал профессор кафедры международных отношений и внешней политики Института международных отношений КНУ им. Т. Шевченю Сергей Галака.
     «В тексте закона о присоединении Украины к договору от ноября 1996 года есть прямая ссылка на статью 10 пункт 2, которая предусматривает механизм выхода из ДНЯО при том, что будут затронуты высшие интересы Украины. Это прямая цитата из договора о нераспространении», – пояснил он.
     Однако, по словам С.  Галаки, если "дать заднюю", надо понимать возможные последствия. "Теоретически это (возвращение ядерного статуса. – Авт.) возможно, практически это нецелесообразно, так как вызовет международную изоляцию», – резюмировал профессор.
      Что ж, возвращать ядерный статус – возможно, плохая идея. Но подписанный в 1994 году Будапештский меморандум вполне может еще послужить как повод для помощи Украине со стороны ее партнеров, было б только желание.
Отказ Украины от ядерного оружия
      В официальных документах отказ от ядерного оружия впервые прозвучал в Декларации о суверенитете Украины от 16 июля 1990 года. 23 мая 1992-го в Лиссабоне Украина, а также Беларусь, Казахстан, США и Россия подписали протокол, по которому Киев, Минск и Алма-Ата обязались свои, доставшиеся в наследство от СССР, стратегические ядерные боеголовки утилизировать или вывезти в РФ. 
     Стоит отметить, что Украина отказалась от третьего по мощи ядерного арсенала в мире: ядерные силы, дислоцированные на территории нашей страны, превосходили силы Франции, Британии, Китая. Взамен Вашингтон и Москва гарантировали независимость и целостность Украины. В декабре 1994 года Украина, США, Великобритания и РФ подписали меморандум о гарантиях безопасности Киеву, которым обязались воздержаться от применения силы против Украины и экономического принуждения. Спустя 20 лет приходится констатировать: Россия в части непринуждения свои обязательства не выполняет, добиваясь лояльности Киева путем экономического шантажа (газового, торгового и т.д.). Кроме того, Москва постоянно пытается влиять на гуманитарную, религиозную и политическую сферу в Украине.
          По мнению политолога Алексея Гараня, отказ от ядерного оружия помог Украине избежать международной изоляции, открыл путь к подписанию договора о дружбе и сотрудничестве с РФ, которым Москва признала границы Украины, и Хартии об особом партнерстве Киева с НАТО. Первый Президент Украины Леонид Кравчук неоднократно заявлял о том, что отказ от ядерного оружия был неизбежен: у Киева просто не было ресурсов, чтобы поддерживать в надлежащем состоянии третью в мире группировку ракетных сил стратегического назначения. 
Александр МАЙЕР.

Кто захочет учиться в «аду»?
Украинские военнослужащие записали видеообращение, в котором продемонстрировали условия жизни в учебном центре "Десна" на Черниговщине, которые они называют "скотскими".
Соответствующее видео появилось на YouTube, пишет NewsOboz.org со ссылкой на Цензор.НЕТ. По словам автора видео, оно было снято 21 февраля в воинской части 0946, в 6-й зенитной батарее.На кадрах видны ржавые старые мойки, разбитая плитка, забитые туалеты, сломанные двери, старая мебель в казармах, в окнах – щели, на стенах – плесень.
     «Это нечеловеческие условия, просто ужас», – заявил военнослужащий, представившийся Станиславом из Котовска Одесской области. «Туалет вообще никуда не годится, хуже, чем в АТО», – говорит другой. Военнослужащий Артур Кузьменко отметил, что в туалете работает 3 кабинки на 100 человек.
Кроме того, автор обращения пожаловался на свою форму и занятия в учебном центре. «Форма, которая не предназначена для зимы, это ветровка. Я так хожу уже неделю. Мы были в лесу, абсолютно ничего не делаем. Просто палили костры, курили. И еще важно – нас учат срочники! Чему может научить контрактника срочник? Человека, которому 30 лет, который сам уже отслужил в армии. Нас учат дети, которые не имеют боевого опыта. Мы спим в учебных корпусах. Кормят ужасно абсолютно. Люди болеют, помыться негде. В город не выпускают. Финансовое обеспечение вообще! Сказали: «Карточки делайте, как хотите». Никого не е*ет, что у половины людей нет карточки, а выйти нельзя», – рассказал военный.
Также он сетует на отношение офицеров, которые якобы "относятся очень плохо" к подчиненным.
     «Мы сюда пришли немножко на других условиях. Мы хотим защищать Украину. А Украина нам... деньги, наверное, выдала, но часть их просто украли, потому что это скотские условия. Мы могли бы освоить просто элементарные вещи: как наложить бандаж, как правильно колоть обезболивающее, наличие аптечки... Мы ничего не знаем! Офицеры нами не занимаются вообще абсолютно! Они только могут выйти на плац, объявить всем выговоры, обругать матом. Требуют от нас каких-то невозможных вещей. Завтра мы, может быть, едем на стрельбища, а половина из нас автомата в руках не держали, просто не видели его», – подчеркнул мужчина.
"Десну" бойцы назвали "адом" и призвали не ехать туда.
Журналист Алена Лунькова в своем Facebook написала: "Парень, который это снял, готов говорить, вчера вечером его командиры узнали о снятом видео и уже "прессуют"".
Начальник "Десны", экс-командир 93-й бригады ВСУ, генерал-майор Олег Микац назвал аргументы военных "однобокими", поскольку в центре сейчас проходят ремонты.

Комментарий пресс-службы УСВА
Тысячи защитников Родины прошли военную подготовку в учебном центре «Десна». Они всегда с благодарностью вспоминают своих наставников-офицеров, опыт и знания которых так пригодились и в нелегкой военной службе и на полях сражений. Нередко эти знания и умения спасали солдатские жизни.
Что же происходит в учебном центре сейчас? Какие знания,полученные от наставников, совсем не имеющих боевого опыта, они смогут применить в бою? Почему патриоты, которые хотят защищать Украину, живут и учатся в «скотских» условиях? Почему офицеры «относятся очень плохо» к подчиненным?
Разрушая многолетние традиции одного из лучших учебных военных центров страны, очевидно, новые руководители не сумели пока организовать быт и обучение воинов, которым в такое непростое для страны время придется с оружием в руках защищать ее суверенитет и независимость. Ремонт, на который ссылается начальник «Десны», когда-нибудь закончится, но заменят ли нечеловеческие условия человеческим отношением к людям, которых уже сегодня «прессуют» за правду?..

Забути не можемо

Так складається в історії, що майже кожне покоління має свою війну. Сьогодні наші військовослужбовці захищають територіальну цілісність України на сході держави.  Їхні батьки і діди після Другої світової війни брали участь у локальних війнах і військових конфліктах на території інших держав. Їх називають воїнами-інтернаціоналістами.
Найбільш тривалою була війна в Афганістані. Про цю війну багато написано, знято фільмів, створено пісень. Трагізм її відображено в творі Нобелевського лауреата письменниці Світлани Алексієвич  «Цинкові хлопчики». Після виведення військ 1989 року війну признано помилкою, що заслуговує морального і політичного осуду. 
Коли чуєш висловлювання, що та війна не притаманна українській історії, виникають запитання: 150 тисяч учасників бойових дій в Афганістані мешкають сьогодні в Україні – це чия історія? Більше 3 тисяч загиблих з України і  8 тисяч поранених – це чия історія? Про них треба забути?
Сьогодні 12 тисяч «афганців» воюють і воювали в АТО, 200 – загинуло. 
Не виключаємо, що щорічне вшанування учасників бойових дій на території інших держав на офіційному рівні може бути останнім, тому що  у внесеному  Інститутом національної пам’яті проекті Закону України «Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні» цьому дню місця не знайшлося. Участь у заходах 15 лютого керівництва держави  дає надію, що про ветеранів згадуватимуть і в подальшому. 
В умовах воєнного протистояння  нагальною потребою є консолідація суспільства, у тому числі довкола історичного минулого і традицій старших поколінь. У нас комеморативна політика (увічнення пам’яті), наратив (інтерпретація історичних фактів) чомусь «приватизується» окремими політиками. У результаті такого підходу  отримуємо знищення пам’ятників ветеранам Другої світової війни, замахи на  пам’ятники «афганцям», руйнування шкільних музеїв, різкі зміни оцінок історичної пам’яті, компрометацію одних діячів і героїзацію інших. І все це без обговорення в суспільстві, без врахування думки і менталітету мешканців регіонів України. 
Вшановуючи учасників бойових дій на території інших держав, відзначимо, що свій військовий обов’язок вони виконали, суспільство ставиться до них з повагою, їхня практична робота з патріотичного виховання молоді сприяє консолідації суспільства в складний для України час. 
Є пропозиція встановити  День вшанування учасників АТО 15 квітня (Указ Президента України 2014 року про початок АТО).
Микола ДОРОХОВ , 
учасник бойових дій в Афганістані, 
голова Ради ветеранів Військового
інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.

В організаціях УСВА

Ефективна співпраця

      У Тернопільській облдержадміністрації відбулося засідання круглого столу активу обласної організації УСВА з керівництвом облдержадміністрації, обласної ради і начальниками управлінь.
      Голова облдержадміністрації Степан Барна відзначив активну позицію обласної спілки «афганців» у волонтерській допомозі воїнам АТО, військово-патріотичному вихованні молоді краю. 69 воїнів-«афганців» Тернопільщини з гідністю виконали свій військовий обов’язок по захисту суверенітету України у зоні проведення АТО, а шестеро – ще продовжують захищати територіальну цілісність нашої держави. С. Барна подякував «афганцям» за плідну співпрацю в проведенні військових вишколів молоді, популяризації служби у Збройних Силах України.
   Керівник області наголосив, що одним із пріоритетних завдань для влади була і залишається підтримка сімей загиблих учасників бойових дій в Афганістані, тому прийнято рішення на 300 гривень збільшити щомісячну допомогу сім’ям полеглих за обласною програмою «Ветеран». Також значно збільшено виділення коштів на статутну діяльність обласної організації УСВА порівняно з минулим роком.
    Обговорено питання покращання медичного забезпечення ветеранів війни, виділення житла і земельних ділянок для будівництва і ведення господарства, про пільговий проїзд ветеранів війни, ремонт в обласному комунальному госпіталі для ветеранів війни.
    Голова облдержадміністрації дав доручення керівникам відповідних підрозділів максимально сприяти у вирішенні всіх питань, які розглядалися під час круглого столу.
    Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий подякував керівництву області за ефективну співпрацю й розуміння проблем ветеранів.

Василь КОГУТ, 
заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.

Благодарны за подвиг

    В Новомосковске на Днепропетровщине представители местной власти, ветераны-«афганцы» и жители города почтили память погибших в Афганистане возле памятника воинам-интернационалистам.
    Руководитель ветеранской организации воинов-интернационалистов Владимир Коваленко, исполняющий обязанности городского головы – секретарь городского совета Сергей Горошко поблагодарили военнослужащих ВСУ и ветеранов-«афганцев» за их подвиг, за доблесть на востоке Украины, где ветераны стоят плечом к плечу с молодыми бойцами.
    Звучали песни о войне в Афганистане и музыка в исполнении  оркестра Новомосковского 194-го понтонно-мостового отряда. Колонна бойцов отряда прошла торжественным маршем.
     Присутствующие вспомнили 16 новомосковцев, погибших во время войны в Афганистане, почтили их память минутой молчания и воинским салютом. К памятнику были возложены цветы. 
Владимир КОВАЛЕНКО, 
председатель Новомосковской городской организации УСВА.

Тепло и забота медиков

Представители Херсонской областной и городской организаций УСВА, местной власти посетили областной госпиталь для ветеранов войны. 
Начальник госпиталя Валерий Владимирович Тимошенко отметил, что к пациентам пришли гости из общественных организаций, военного комиссариата и областной госадминистрации, и это проявление уважения и почтения ко всем ветеранам войны. 
Участник боевых действий в Афганистане, первый заместитель председателя облгосадминистрации В. И. Сичевая подчеркнула, что в Афганистане нашим воинам помогал опыт ветеранов Второй мировой войны, «афганцы» учились на отваге и мужестве героев старшего поколения. Эту верность они пронесли по дорогам своей войны. К сожалению, история повторяется, теперь у нас в стране на востоке идет война и «афганцы» помогают и передают уже свой опыт молодым украинским воинам. Валентина Ивановна пожелала ветеранам здоровья и долголетия. 
Председатель ХОО УСВА Владимир Столяр отметил, что за многолетнее сотрудничество с областным госпиталем его коллектив стал родным для «афганцев». Именно медперсонал способствует поддержанию здоровья, утраченного во время боевых действий. Более 700 человек ежегодно проходят лечение. Владимир Филиппович поблагодарил врачей, медсестер и техперсонал за самоотверженный труд и вручил грамоты пациентам госпиталя – членам УСВА Г. Сытнику, В. Ковальчуку, В. Вальтеру, медали УСВА – М. Коглутовскому и Заслуженному врачу Украины В. С. Высоцкому.
Председатель городской организации УСВА Валерий Мищенко пожелал ветеранам крепкого здоровья и долгих лет жизни.
– Лучшая награда для медика – это благодарные слова пациента, – сказал главный врач Валерий Тимошенко. Он прочитал стихотворение Александра Елагина, посвященное медикам, и поблагодарил «афганские» организации за постоянно оказываемую госпиталю помощь и поддержку. 

Надежда ЛЕБЕДЕВА.

Зустрілися бойові побратими

У Великій Багачці на Полтавщині урочисто вшанували учасників бойових дій на території інших держав. 
Великобагачанський селищний голова Юрій Саковський, депутат селищної ради Сергій Ярошенко, заступник голови Великобагачанської районної організації УСВА Анатолій Писаренко, ветерани-«афганці», їхні рідні, небайдужі громадяни хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих у післявоєнний час воїнів-інтернаціоналістів, поклали квіти до їхніх могил у Великій Багачці, Рокиті, Кравченках та інших населених пунктах краю.
У Великій Багачці урочистості розпочалися з ходи ветеранів війни вулицею Шевченка до будинку, де мешкав загиблий «афганець» Геннадій Захарченко. Після короткого мітингу до меморіальної дошки, встановленої на честь героя, поклали квіти. Пам’ять земляка вшанували хвилиною мовчання.
Подальші події розгорталися біля пам’ятного знака воїнам-«афганцям». Про подвиг воїнів-інтернаціоналістів говорили уродженець Великої Багачки, український дипломат, учасник бойових дій в Афганістані, миротворчих місій в Лівії та Сирії, кавалер п’яти орденів, генерал-лейтенант Володимир Бутяга, селищний голова Юрій Саковський, голова районної ради Григорій Полтавець, перший заступник голови райдержадміністрації Світлана Мельник, районний військовий комісар Сергій Погорєлов. 
На мітингу Володимир Іванович Бутяга поділився власним досвідом участі в афганській війні, розповів про нереалізовані, на щастя, плани радянського керівництва аналогічного вторгнення до Ірану. Промовці бажали ветеранам міцного здоров’я, злагоди в родинах і в суспільстві, збереження духу фронтового братерства.
З нагоди пам’ятної дати активістів УСВА, жителів Великобагачанської селищної ради відзначено нагородами Української Спілки ветеранів Афганістану. Медаль «За звитягу» отримав Володимир Левчук, медаль «За заслуги» першого ступеня — Павло Максименко, другого ступеня — Анатолій Шендрик, третього ступеня — Олександр Щербак і Михайло Дзюбенко.
 Ветерани-«афганці» мали нагоду поспілкуватися з бойовими друзями в неформальній обстановці, обговорити перспективи і плани роботи районної організації УСВА, підняти третій тост в пам’ять про загиблих і померлих вже у мирний час бойових побратимів.

Анатолій КАРПОВ,
радник Великобагачанського селищного голови.

Вшанували загиблих і живих

           У Білопільському сільському клубі на Хмельниччині урочисто вшанували ветеранів війни в Афганістані. 
Для нашого краю війна в Афганістані теж не була сторонньою. Серед її учасників – 17 жителів новоствореної Ленковецької ОТГ. Це скромні люди, які живуть і працюють поруч з нами: Іван Іванович Вичавка, Григорій Михайлович Мазанюк, Микола Степанович Паляниця з с. Ленковець, Андрій Миколайович Гевак, Дмитро Петрович Ковальчук, Анатолій Дмитрович Цупріян з Великої Рішнівки, Микола Борисович Галицький, Олександр Володимирович Гурський, Юрій Миколайович Лановий, Володимир Володимирович Гурський з с. Сульжина, Іван Іванович Дячук із Коськова, Микола Васильович Мельник із с. Лавринівець, Олександр Михайлович Кирилюк, Василь Володимирович Кравчук із с. Мокіївець, Анатолій Петрович Костюк, Сергій Васильович Миклащук, Василь Анатолійович Тихонюк із  с. Чотирбок.
      Щирі слова вітання тим, хто повернувся, та слова співчуття для сімей, в які ця війна принесла горе, лунали від заступника голови Ленковецьої ОТГ Олени Волошиної, директора ТОВ «Поділля-плюс», воїна-«афганця» Івана Вичавки. До побратимів завітали і члени Шепетівської спілки воїнів-«афганців» на чолі з Валерієм Окорським.
      Загиблих і живих воїнів-інтернаціоналістів вшановували у піснях і віршах. Зокрема, виступили учні Мокіївської загальноосвітньої школи і вихованці дошкільного навчального закладу «Сонечко». 
      Галина Никончук вшановувала подвиг воїнів-інтернаціоналістів у зворушливих піснях про синів і матерів, яких розлучила війна. Гірка тема війни звучала у піснях жіночої вокальної групи «Ленківчанка», народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» Чотирбоківського СБК. 
Не могли не згадати страшну війну, яка ось уже третій рік триває на сході нашої країни. У вчительки Вербовецької школи Олени Миклащук своя історія війни у зоні АТО. Їй довелося проводжати на пекельний схід чоловіка. Свої хвилювання, біль за українських воїнів і державу вона висловлювала у віршах. 
     Вокальна група «Білопільчанка» і Наталія Сидорчук подарували присутнім атмосферу свята. 

Оксана НИКОНЧУК,
завідуюча Білопільським
сільським клубом.

Героїв не забувають

      За ініціативи Шепетівської спілки ветеранів Афганістану та підтримки органів виконавчої влади і місцевого самоврядування району вшанували пам'ять загиблих воїнів-інтернаціоналістів у їхніх рідних селах.
      Активісти спілки відвідали батьків загиблого воїна-«афганця» Михайла Франчука, які проживають у селі Жолудках. Бойові побратими висловили слова вдячності за сина, який, на жаль, не повернувся з Афганської війни. Вони відвідали могилу героя.. До пам’ятника, встановленого на його честь у населеному пункті, поклали квіти. 
      У селі Орлинцях відвідали могилу загиблого воїна-«афганця» Сергія Зайчука, до пам’ятника  поклали квіти. 
    Відбулася зустріч ветеранів зі студентською та учнівською молоддю у Грицівському ВПУ-38. Воїнам-інтернаціоналістам висловили вдячність за життєвий подвиг, самопожертву, за небайдужість до державотворчих процесів, що відбуваються в Україні. Ветерани і молодь поклали квіти до обеліска, встановленого на честь загиблих воїнів. 
Наш кор.

Патріотичне виховання
Поринули в історію війни
Важливий напрям роботи Чернівецької міської організації УСВА – патріотичне виховання молоді  
У музеї ветеранів Афганістану  та учасників антитерористичної операції  провели зустрічі з учнями навчальних закладів. Старшокласникам військово-спортивного ліцею-інтернату було цікаво не тільки поринути в історію подій в Афганістані, а й потримати речі, які належали воїнам. Учням школи №42 запропонували перевдягнутися у військові однострої часів афганської війни, і вони відчули себе справжніми військовими.
Під час круглого столу зі старшокласниками ЗОШ № 28 учасники бойових дій в Афганістані розповіли про себе, службу в далекій країні, про сьогоднішні справи міської організації. 
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.

Болить і досі…

Дев’ятикласники Шепетівської загальноосвітньої школи №3 разом з класним керівником Тетяною Петрівною Окунєвич підготували вечір-реквієм  «Болить і досі всім Афганістан».
На вечір пам’яті завітали шепетівчани, які були свідками тих страшних подій, ветерани-«афганці» Сергій Володимирович Кривенко та Олександр Миколайович Бернацький. Вони поділилися з учнями спогадами про афганську війну, про своїх бойових побратимів. Над їхніми головами свистіли кулі, кожна хвилина життя могла стати останньою, але їм випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки. 
Вони пройшли пекло війни в Афганістані. З кожним роком їх стає дедалі менше серед нас. Тому необхідно пам’ятати, шанувати ветеранів тієї війни.
Світлу пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. На проекційному екрані під музичний акомпанемент демонструвалося слайд-шоу з фотографіями того часу, звучали вірші та пісні.

М. МАРЧЕНКО.

Говорили о важном
В Харьковской государственной академии культуры по инициативе проректора по научно-педагогической и творческо-исполнительской работе профессора Е. Г. Рощенко состоялась встреча студентов с участниками боевых действий в Афганистане и АТО.
Своими воспоминаниями поделился заместитель председателя Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Геннадий Ломакин. Студенты с интересом смотрели документальные видеоматериалы о войне в Афганистане и слайды о работе организаций ветеранов. 
О трагических событиях в Украине, о войне на востоке, о преемственности поколений и важности патриотизма в отстаивании национальных интересов и защите целостности и суверенитета нашей страны рассказал депутат Харьковского городского совета, участник боевых действий в зоне АТО Иван Валерьевич Ракич.
Встреча прошла в теплой и дружественной обстановке. Студенты с интересом слушали ветеранов и задавали им разные вопросы. 
Геннадий Ломакин подарил академии сборник творческих работ ежегодного конкурса «Во имя жизни, мира и любви…», посвященного ветеранам локальных войн и участникам АТО, и пригласил студентов поучаствовать в нем, проявить свои таланты.

Пресс-служба ХГСВА.

Нащадки шураві

      Громадська організація «Учасники бойових дій Шевченківського  району м. Полтави», ПООО ветеранів ВДВ «Союз десантників»  разом з молодіжним клубом  юних десантників «Гвардія» провели військово-спортивні змагання пам'яті загиблих земляків-полтавчан Сергія Коротуна  та Олега Срібного. 
         У змаганнях брали участь кадети віком від 8 до 12 років, які представляли два полтавські клуби і клуб селища Чутово Полтавської області. З візитом у відповідь приїхали гості – старшокласники школи села Бутенки Кобеляцького району, яких очолював викладач предмету «Захист Вітчизни» Микола Дрига. Вони взяли участь у суддівстві й допомогли в практичному проведенні етапів змагань. 
        Членами журі були учасники бойових дій в Афганістані та АТО. Два дні всі харчувалися і ночували в приміщенні клубу «Гвардія». 
       Стройова підготовка, стрільба, розбирання і збирання автомата, медична підготовка, надання першої медичної допомоги при пораненні, накладання джгута й перев’язка за різними практичними нормативами – такі були етапи змагань.  Молодіжному клубу юних десантників «Гвардія»» вручили два АКА-47 для страйкболу, які на наше прохання купив приватний підприємець – десантник В. А. Фост. 
         Почесними гостями були Н. П. Коротун – мама загиблого в Афганістані, О. А. Романенко – голова Полтавської  міської організації УСВА, В. П. Корнійчук – голова громадської організації «Учасники бойових дій Шевченківського району м. Полтави», депутат міської ради. 
         Переможцям у командних та індивідуальних заліках вручено спеціальні призи, виготовлення яких профінансовано нашою громадською організацією. 
                                                                              
 Ю. ЛИТВИШКО, 
заступник голови ГО «УБД Шевченківського району м. Полтави».

Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)

КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ

ЛИТВИН Володимир Михайлович  — український політик, голова Верховної Ради України у 2002—2006  і 2008, 2012 роках. 4 липня 2012 року подав у відставку після прийняття Верховною Радою контраверсійного закону «Про засади державної мовної політики», але вона не була прийнята. Голова Народної партії. Герой України (2004).
Народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині.
У 1973 – вступив на історичний факультет Київського держуніверситету, після закінчення якого був аспірантом, 1978—1994 – викладач університету (за винятком 5 років, коли працював у Міносвіти України і ЦК КПУ).У 1984 – захистив кандидатську дисертацію «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966–1975 р.р.)».
У 1991–1994 – працював двірником, а також сторожем разом з Адамом Мартинюком.
З серпня 1994 року за пропозицією Олександра Разумкова Володимир Литвин став помічником Президента Леоніда Кучми з питань внутрішньої політики.
У 1995 – захистив свою книгу «Політична арена України: особи та виконавці» як докторську дисертацію під назвою «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)».
     З 1997 року – член-кореспондент Національної академії наук України. З 2003 — дійсний член НАНУ, а з 2006 — віце-президент НАНУ. Почесний доктор Харківського національного університету внутрішніх справ (2009).
З листопада 1995 р. — заступник глави президентської Адміністрації, з вересня 1996 р. — перший помічник Президента України, з листопада 1999 до квітня 2002 року — очолював Адміністрацію Президента України.
У 2002 році обраний народним депутатом за списком блоку «За єдину Україну!», 28 травня 2002 року обраний головою Верховної Ради України. У червні 2004 року став лідером Народної аграрної партії (Народна партія). Після поразки на виборах-2006 повертається до наукової діяльності.
9 грудня 2008 року обраний Головою Верховної Ради 6-го скликання.  На виборах до Верховної Ради 2012 року обраний народним депутатом. Голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.  
    З 27 листопада 2014 року – народний депутат України 8-го скликання.
Брати: Микола Литвин – колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України; Петро Литвин – генерал-лейтенант.
      Автор понад 430 наукових праць і книжок, зокрема: «Політична арена України: особи та виконавці» (1994), «Украина: политика, политики, власть» (1997), «Україна на межі тисячоліть (1991–2000)» (2000), «Україна: досвід та проблеми державотворення (90-і роки ХХ ст.)» (2001), «Україна: хроніка поступу (1991–2001)» (2001), «Вимір історією» (2002), «Тисяча років сусідства і взаємодії» (2002).
       Нагороди: звання Герой України з врученням ордена Держави (2004), орден Князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня (2011), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).

ЛИТВИН Микола Михайлович — голова Державної прикордонної служби України у 2003–2014, генерал армії України. 
Народився 8 березня 1961року в селі Слобода-Романівська Житомирської області. 
Закінчив із золотою медаллю Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ та військ зв'язку (1984), Гуманітарну академію Збройних Сил РФ (з відзнакою) (1993), Національну академію оборони України (1998). Пройшов курс «Національна безпека України» (Гарвардський університет, США, 1997).
     У 2001 році захистив дисертацію, має науковий ступінь кандидата військових наук. У 2010 році захистив дисертацію, має науковий ступінь доктора наук з державного управління.
У 1979–1980 — проходив дійсну строкову службу в  Групі радянських військ у Німеччині (курсант, командир відділення, заступник командира взводу).1980–1984 — курсант Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв'язку.1984–1990 — проходив службу у 104-й гвардійській повітряно-десантній дивізії (заступник командира роти з політичної частини, заступник командира частини з політичної частини), що дислокувалася у Закавказькому військовому окрузі.
      1990–1993 — слухач Військово-політичної академії ім. В. І. Леніна (з 1992 — Гуманітарна академія Збройних Сил РФ).
У 1993–1996 — служба в Національній гвардії України (заступник командира полку з виховної роботи, заступник командира бригади з виховної роботи).1996–1998 — заступник начальника Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України по роботі з особовим складом. 21 серпня 1997 — присвоєно військове звання генерал-майор.1998–2001 — перший заступник начальника Головного управління — командувача внутрішніх військ МВС України — начальник штабу.21 серпня 1999 — присвоєно військове звання генерал-лейтенант.З 14 липня 2001 року — начальник Головного управління — командувач внутрішніх військ МВС України.
       З 12 листопада 2001 року — голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України — командувач Прикордонних військ України. 31 липня 2003 року комітет було реорганізовано в Адміністрацію Державної прикордонної служби України, головою служби був призначений М. Литвин. Перебував на посаді при п'яти Президентах України. 
20 серпня 2008 р. — присвоєно військове звання генерал армії України.
19 березня 2014 року указом в.о. Президента України О. В. Турчинова введений до складу РНБО. 
13 червня 2014 року — подав у відставку з посади голови Державної прикордонної служби України. 6 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ про звільнення М. М. Литвина з посади голови Державної прикордонної служби України. 
Нагороди: орден Богдана Хмельницького: першого (2011), другого (2004) і третього (1999) ступенів, медаль «Захиснику Вітчизни», інші медалі та відомчі відзнаки. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002).

На захисті соціальних прав ветеранів війни і родин загиблих воїнів

Голові Верховної Ради України
А. В. ПАРУБІЮ 

Шановний Андрію Володимировичу!

Відповідно до домовленості, яка була досягнута під час Вашої зустрічі з членами Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) 19 грудня 2016 року, Верховною Радою України здійснюються кроки щодо законодавчого забезпечення соціального захисту сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані.
Народними депутатами – членами  Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Третьяковим О. Ю., Бурбаком М. Ю., Загорієм М. В., Шухевичем Ю.-Б. Р., Рибчинським Є. Ю. подано до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання членам сімей загиблих пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї (реєстр. № 5713). 
Проект Закону готувався спільно з нашою Спілкою та пройшов відповідне громадське обговорення в її осередках.
Просимо Вас, шановний Андрію Володимировичу, здійснити організаційні заходи для успішного завершення процедури розгляду і прийняття зазначеного закону, який чекають усі ветерани війни в Афганістані, і, перш за все – родини загиблих воїнів.  

З повагою,
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ, 
голова УСВА.






Встановити справедливість

Прем`єр-міністру України 
В. Б. Гройсману
Віце-прем`єр-міністру – міністру 
регіонального розвитку, будівництва 
та ЖКГ України 
Г. Г. Зубку


 Шановний Володимире Борисовичу!

До мене, як до голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), надходять численні звернення від ветеранів війни та членів сімей учасників бойових дій стосовно фактичного скасування пільг ветеранам війни при встановленні невиправдано високих житлово-комунальних тарифів, які до того ж необґрунтовано підвищуються організаціями, які нараховують і оформлюють відповідні платіжні документи.
Указом Президента України від 16 лютого 2017 року за № 37/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 лютого 2017 року «Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури».
Пункт 3, підпункт 9 рішення РНБО встановлює, що  Кабінету Міністрів України доручено разом із Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НЕВІДКЛАДНО «вивчити об'єктивність, економічну та соціальну обґрунтованість встановлених тарифів на енергоносії, електроенергію, житлово-комунальні послуги та вдосконалити механізми державного регулювання діяльності у цій сфері, а також поінформувати населення про результати цієї роботи».
Прошу Вас у процесі виконання названого рішення РНБО особливу увагу звернути на державне регулювання соціального захисту  ветеранів війни. Змінами до Бюджетного Кодексу України та інших нормативно-правових актів, прийнятими у грудні 2016 року, реалізація практично всіх пільг ветеранам війни покладена на місцеві бюджети. 
Практика показує, що керівники органів місцевого самоврядування, керівники виконавчої влади в областях і районах, містах, керівники комунальних 
і приватних енергопідприємств, ЖКГ розглядають названі зміни не як обов`язок виконувати вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а як своє право, на власний розсуд, одні вимоги виконувати, інші – ні, як своє право на власну користь інтерпретувати положення законів і підзаконних нормативно-правових актів.
         Наводимо приклад однієї з теплопостачальних організацій м. Києва. Інвалід війни першої групи, дружина, двоє малолітніх дітей, мешкають у квартирі площею 100,7 кв. м. Пільга як інваліду війни першої групи складає 100 % на 4 особи. Пільгова площа (за нормами споживання) – 94,5 кв. м. Є загальнобудинковий лічильник, лічильники тепла в частині квартир. У квартирі лічильника немає. Об`єм спожитого тепла, використаного  квартирами з лічильниками, відняли від загальнобудинкового. Рештку розподілили між квартирами, що не мають лічильників. У результаті на квартиру  визначено фактичне споживання в розмірі 3,03218 Гкал теплової енергії  за грудень 2016-го та 3,60444 Гкал за січень 2017 року. 
При пільговій площі 94,5 кв. м пільговий обсяг тепла має складати: 94,5 кв. м х 0.0548 Гкал/кв.м (тариф за соціальною нормою)=5,1786 Гкал,  що перевищує   обсяг спожитого  тепла за кожен окремий місяць.
Однак суму до сплати визначено за формулою: 94,5 (пільгова площа) х 0.0548(тариф за Гкал/кв.м [соціальна норма]) х 0.41(Кі, коефіцієнт, що враховує відхилення фактичної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону, з ПДВ) = 2123 Гкал (об`єм пільги в Гкал).3,03218 – 2,123 = 0,90918 Гкал до сплати. 0,90918 Гкал х 1106,98 грн./Гкал = 1006,44 грн. до сплати за грудень 2016р. За такою самою формулою – 1639,72 грн. за січень 2017 року.
Відповідно до  Правил надання послуг з централізованого опалення,  Кі – коефіцієнт, що враховує відхилення фактичної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону від врахованих під час розрахунку чинного тарифу в поточному місяці. Слід зазначити, що застосування коефіцієнту Кі встановлено у розділі «Особливості нарахування (визначення) плати за послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії» згаданих Правил. 
Відповідно до  Постанови НКРЕ  встановлено тарифи на послуги, що надаються теплопостачальником з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими і квартирними приладами обліку теплової енергії – 1106,98 грн./Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових і квартирних приладів обліку теплової енергії – 32,97 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість...). 
У надісланій   квитанції наведений саме тариф 1106,98 грн./Гкал, а отже теплопостачальник застосовує до інваліда війни, як споживача, тариф «для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії». Тобто, постачальник послуг визнає інваліда-пільговика абонентом житлового будинку з будинковим (або квартирним) приладом обліку теплової енергії, адже застосовує відповідний тариф. Розділ Правил «Особливості нарахування (визначення) плати за послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії», виходячи із його назви, у даному разі застосовуватися жодним чином не може.
Відповідно до розділу «Порядок надання послуг» пункту 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. Тобто, при наявності будинкового засобу обліку для нарахування плати за послуги має значення лише показання приладу обліку та площа  квартири (у відношенні до загальної площі будинку із врахуванням місць загального користування). Ані тривалість опалювального періоду, ані температура атмосферного повітря на вартість послуг не впливають, а застосування коефіцієнту Кі чи будь-яких інших коефіцієнтів у порядку розрахунків не передбачено.
   Таким чином, застосування коефіцієнта Кі при нарахуванні за послуги теплопостачання у будинках, де є загальнобудинковий лічильник, а в квартирі інваліда війни – пільговика лічильника немає, є  необґрунтованим. Застосування коефіцієнту має наслідком лише зменшення реального розміру пільги інваліда війни  з 94,5 %(враховуючи пільги в межах норми) до 60%. Навіть з врахуванням плати за 6,2 кв. м понаднормової площі, а також опалення місць загального користування без врахування пільг, сума до сплати мала б бути максимум 500-600 грн. за грудень 2016 року, 700-800 грн. за січень 2017 року. А нараховано  відповідно – 1006 грн. і 1639 грн. 
Тобто, маємо наступну ситуацію. Теплопостачальник поставив у будинок певний обсяг теплоенергії, яка порахована лічильником. За неї буде отримано плату, частина плати за теплоенергію, використану пільговиками, має бути відшкодована коштами місцевого бюджету, але шляхом протиправного застосування коефіцієнту Кі (0,41) частка, яку має сплачувати інвалід війни – пільговик, штучно збільшується на 41%, а частка відшкодування з місцевого бюджету відповідно зменшується. 
Виходить, що маніпуляція окремими пунктами підзаконних  нормативно-правових актів зводить нанівець положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що протирічить Конституції України.
Також хочу звернути увагу на некоректність зниження пільгових норм споживання для пільговиків, що мають вступити в дію з 1 травня 2017 року. Попередні норми визначалися на підставі необхідного мінімуму, виходячи в першу чергу із санітарних вимог. А той факт, що середня норма споживання в країні виявилася нижчою від пільгової, викликаний насамперед зниженням  рівня грошових доходів громадян, і відповідно вони змушені економити і на власних енерговитратах. Тому не може бути підставою для зменшення пільгових норм.
Просимо Вас, шановний Володимире Борисовичу, з метою запобігання порушенням прав ветеранів війни у соціальній сфері, дати доручення підготувати відповідний нормативний акт, яким заборонити зниження норм споживання для ветеранів війни та встановити справедливі, рівні правила розрахунків для господарів, яким постачальник послуг досі не встановив лічильники.

З повагою,
С. ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА.

Память в бронзе, металле и камне
Ціною власного життя

Випускник дніпровської середньої школи №10 Валерій Мазніченко двадцятирічним загинув у Афганістані. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. Днями на приміщенні школи відкрили оновлену меморіальну дошку. 
«Ми зберігаємо пам’ять про світлу людину, мужнього хлопця, якому довелося воювати в чужому краю, де він проходив строкову службу», – говорить директор школи Валентина Івлева. – Свій солдатський обов’язок він виконав ціною власного життя.
Меморіальну дошку, яку в пам’ять про Валерія Мазніченка встановили на будівлі школи багато років тому, пошкодив час, тому учні і педагоги прийняли рішення про виготовлення нової. Її відкрили напередодні 28-ї річниці виведення військ з Афганістану – важливої дати  для тих, кого своїм чорним крилом торкнулася Афганська війна.
Голова Дніпровського міського об’єднання ветеранів Афганістану Юрій Виноградов щиро подякував дружній шкільній родині за ініціативу, за те, що пам’ятають, побажав дітям рости під мирним українським небом. До його щирих слів долучилися бойові побратими Василь Гонтар і Віктор Сіромашенко.
«Ця школа для нас давно стала рідною, ми підтримуємо з нею тісні шефські зв’язки  і завжди відчуваємо тут повагу, розуміння, теплоту сердець, – сказав Василь Гонтар. – Коли ми поверталися з Афганістану, думали, що вже ніколи не доведеться воювати. Але довелося взяти зброю в руки багатьом із нас, на Донбасі також воюють наші сини. Знаючи ціну війні, всім серцем прагнемо миру. І він, віримо, настане в ріднійУкраїні!»
Про мир, вшановуючи солдатський подвиг тих, хто пройшов дорогами Другої світової війни, Афганістану і теперАТО, говорили діти. Кожне їхнє слово було сповнене любов’ю до рідної землі, повагою до захисників, пронизане шаною до наших співвітчизників.  Пісня у виконанні одинадцятикласника Романа Лавріненка вразила до сліз…
«У своєму листі, який син відправив 5 квітня 1981 року, він написав, що вже у червні буде вдома, – не змогла стримати сліз мама Валерія Мазніченка  Лідія Семенівна. – А через десять днів  його не стало, загинув у бою… Лист прийшов 21 квітня. У ньому він був ще живим, збирався додому… Минає час, а біль не відступає. Немає більшого щастя, ніж жити під мирним небом, бачити,  як ростуть щасливими діти й онуки. Я усім щиро бажаю цього. І дуже вдячна за те, що пам’ятаєте».
«Дуже зворушлива зустріч, не раз защемило серце, –  поділився враженями учасник АТО Геннадій Єфремов. – Важливу справу роблять у цій школі, а головне – щиро. Я спостерігав за дітьми, розмовляв з ними, тож бачив, що їх це справді хвилює. Вони перейнялися і самим заходом, і спілкуванням з мамою загиблого, з його бойовими побратимами, які і є важливою частиною нашої спільної пам’яті, без якої не буває майбутнього».
Юлія БАБЕНКО,
фото автора.

Не забувають у рідному селі

     Юрій Троцюк – один з тих чотирьох синів рожищенської землі, чиє життя вкоротила афганська війна. На його малій батьківщині, у селі Доросині  Рожищенського району Волинської області, де живе мама, свято бережуть пам’ять про воїна. 
     Ім’ям героя-земляка названо сільську вулицю, на приміщенні школи відкрито меморіальну дошку. Щороку в місцевій школі проводять баскетбольний турнір пам’яті Юрія Троцюка. 
      Ось уже вдвадцяте відбувся цей турнір, ініціатором якого був Сергій Троцюк – односельчанин Юрія, також воїн-«афганець». За словами директора загальноосвітньої школи села Доросині Ярослави Троцюк, турнір давно вийшов за рамки спортивних змагань і став засобом виховання вірності військовому обов’язку, вшанування воїнів-«афганців» і пам’яті полеглих земляків. Щороку до шістдесяти учасників несуть ім’я Юрія Троцюка у свої сім’ї, свої родини. 
        За традицією після баскетбольних поєдинків у школі відбувся тематичний ранок «Час вибрав їх». У ньому, крім юних спортсменів та учнів, взяли участь гості – родина полеглого воїна Юрія Троцюка, випускник школи, воїн-«афганець», полковник запасу Сергій Троцюк, заступник голови Волинської обласної організації УСВА Микола Онищук, голова районної організації  УСВА Анатолій Шульгач,  ветерани війни в Афганістані Володимир Шпот, Олександр Березовський, Іван Ющук, Роман Стаднік, директор Луцького маслозаводу Роман Казибрід.
        Прозвучали розповіді про волинських воїнів-«афганців», вірші та пісні у виконанні учнів школи, серед яких, до речі, племінники Юрія Троцюка. Вірш, присвячений пам’яті полеглого брата, написаний Оленою Сітовською, проникливо прочитала заступник директора школи з виховної роботи Надія Скуба.
      Микола Онищук розповів, що «афганці» були на Майдані, багато з них разом з першими добробатами навесні 2014 року пішли захищати Батьківщину. 
     Перехідний кубок турніру імені Юрія Троцюка завоювали баскетболісти Доросині (вчитель фізкультури – Володимир Ляшук). Ветерани афганської війни вручили командам призи, дипломи й грамоти, а Роман Казибрід – по ящику морозива. Грошову винагороду забезпечив ветеран афганської війни Володимир Шпот. 
        Гості побували у шкільному музеї, де облаштований куточок «Забути не дано», поклали квіти до могили Юрія Троцюка на сільському кладовищі. 

Раїса МАЦЮК.

Новое издание
О кадетском братстве, чувстве чести и долга
В Издательском доме «КИЙ» вышла в свет книга В. Волошенюка «Кадеты Киевского СВУ» (под редакцией и при участии В. И. Аблазова).
Автор – Владимир Васильевич Волошенюк родился в семье офицера в 1959 году в городе Синельниково Днепропетровской области. Потомственный военный, полковник запаса. Окончил Киевское суворовское училище, Киевское высшее общевойсковое командное училище и  Военную академию им. М. В. Фрунзе. Служил в Киевском, Закавказском, Забайкальском военных округах.
В 1981–1983 годах – служба в Афганистане. Служил в Главном управлении разведки Министерств аобороны Украины, был старшим помощником военного атташе при Посольстве Украины в Румынии. С 2002 года – на дипломатической службе.
В книге описываются события и люди века минувшего. Суворовские училища, пришедшие на смену кадетским корпусам, воспитали славную плеяду советских офицеров и генералов. Отсчитанное им историческое время в Украине истекло. Многие выпускники, офицеры-воспитатели, преподаватели уже ушли от нас навсегда, но они в нашей памяти.
Украинский дипломат В. В. Волошенюк и Герой Советского Союза генерал-майор И. Н. Плосконос были связаны юношеской дружбой и учились вместе в Киевском суворовском военном училище. Поэтому автор и посвятил свою книгу другу детства.
Хочется, чтобы для тех, кто сегодня носит погоны в свои четырнадцать лет, и для кого стены училища стали вторым домом, открылась еще одна страничка из многогранного военно-исторического прошлого. При этом автор пытается максимально снять глянец с жизни воспитанников Киевского СВУ, который добросовестно накладывался военно-политическими и партийными органами Советской Армии в течение многих десятилетий. 
Бесспорным остается то, что чувство чести и долга, дух кадетского братства воспитывался в выпускниках, и несли они эти качества сквозь годы всей своей жизни с искренней признательностью и любовью к своим воспитателям и наставникам.

Учили батькові листи…

   Тернопільська обласна організація УСВА ініціювала поминальні заходи з приводу загибелі 6 лютого 1988 року в Афганістані жителя Кривчого гвардії капітана Євгена Богача.   
   У Кривченській православній церкві відбулася панахида, потім 
помолилися біля могили загиблого воїна, поставили вінки й запалили лампадки. Василь Богач подякував «афганцям» за те, що не забувають його брата, підтримують родину. 
   У місцевій школі теж згадали земляка-героя. Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий розповів про діяльність організації, участь «афганців» у подіях на Майдані й в АТО, подарував школі «Підручник бійця територіальної оборони», що містить основи військової справи. 
     Емоційним був виступ Ярослави Богач, котра досить молодою залишилася вдовою. Син Євгена – Михайло народився в той час, коли тато вже був на війні, і батькові не довелося побачити сина. Хлопця вчили жити татусеві листи, для нього прикладом життєвої мудрості, братської дружби були татові побратими – воїни-«афганці». У листі до дружини Євген Богач писав: «Треба жити з вірою у світле майбутнє, пам`ятаючи про минуле». Які актуальні сьогодні ці слова... 
     Михайло Богач продовжив справу тата, теж став військовим, побував у зоні АТО, зараз служить в СБУ. Мабуть, Євген Богач ніколи не думав, що і його синові доведеться брати зброю в руки, щоб захищати свою державу. 
     Учасник бойових дій в Афганістані Роман Лотецький заспівав власні пісні. Першу – «Капітан», присвячену Євгенові Богачу, він написав напередодні.    
      Однокурсники Є. Богача Ігор Дем`яненко і Володимир Голик з Тернополя поділилися спогадами про спільне навчання у Кам`янець-Подільському військовому училищі, розповіли про свою спеціальність сапера, а Євген був ще й  в спецпідрозділі саперів. 
    Про свою службу в Афганістані, специфіку ведення боїв у гірських умовах розповіли гості з Тернополя Володимир Фаріончук, Іван Бабій, Василь Брицький. 
    Голова районної організації УСВА Ярослав Струтинський побажав усім побратимам міцного здоров`я, незламності духу, віри у якнайшвидшу перемогу нашої держави. На заході також був присутній член районної організації УСВА Степан Костинський.  
     Представник обласної організації УСВА Олександр Рогов представив військове озброєння. Школярі мали можливість не лише побачити бойове оснащення, а потримати  в руках, приміряти каски, старші учні демонстрували своє вміння розбирати й збирати автомат. 
     Директор школи Галина Яструбчак з хвилюванням зазначила, що, побачивши зброю, яку вносили в залу вояки, не могла стримати сліз, і побажала, щоб діти бачили лише навчальну зброю. Подякувала воїнам-«афганцям», які бережуть пам`ять про земляка, шанують військову дружбу, сучасним героям, котрі, ризикуючи життям, дають нам можливість мирно жити, працювати і навчатися.    

Прес-служба Тернопільської обласної організації УСВА. 

Творчість 
Войну рисует молодёжь
 
По инициативе Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Шевченковского района Харькова на базе Харьковского национального педагогического университета им. Г. С. Сковороды совместно с художественно-графическим факультетом и кафедрой изобразительного искусства состоялась вторая выставка-конкурс рисунка «Война в Афганистане глазами современной молодёжи». 
  Накануне проведения конкурса воины-интернационалисты встретились со студентами. Председатели входящих в состав ХГСВА первичных организаций участников боевых действий во Вьетнаме Пётр Михайлович Сердюк  и  участников боевых действий Восточного  регионального управления  Государственной пограничной службы Украины Владимир Викторович Радчук поделились воспоминаниями о своей службе, о боевых действиях, в которых принимали участие. В. В. Радчук рассказал о подвиге Андрея Рзянкина, который прикрыл собой и спас жизнь командиру. За этот подвиг герой был награждён посмертно орденом Ленина. 
Студенты с интересом смотрели документальный фильм «Правда о 9-й роте». Ветераны ответили на многочисленные вопросы. 
Торжественное открытие выставки-конкурса и подведение её итогов состоялось в выставочном зале художественно-графического факультета. Кандидат педагогических наук, декан факультета, доцент Ирина Олеговна Малинина обратила внимание на высокий уровень мастерства участников и поблагодарила ветеранов за инициативу проведения этого конкурса, который становится престижным среди студентов. В. В. Радчук   поблагодарил студентов за интерес к событиям войны в Афганистане и заверил в том, что ветераны будут продолжать работу по увековечению памяти подвигов воинов-интернационалистов. 
Участникам конкурса от Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) Шевченковского района Харькова вручены дипломы и ценные подарки, а председатель ветеранской организации М. Л. Быков выразил благодарность преподавателям и студентам, пожелал всем мира и больших творческих успехов.

Михаил БЫКОВ, 
председатель Союза ветеранов 
Афганистана Шевченковского района Харькова.

Пісні, обпалені війною

       На долю кожного покоління випадають випробування, бо час обирає своїх героїв, тих, хто зі зброєю в руках йде виконувати військовий, громадський, патріотичний обов’язок. Про цих героїв, про їх мужність і самовідданість складають пісні. Це пісні, які обпалені полум’ям війни…
     Пісні про мужнього солдата, про матір, яка продовжує чекати ще й після війни  на свого сина, про рідну землю і відданих її захисників звучали зі сцени Бердянського машинобудівного коледжу ЗНТУ на Запоріжжі під час міського конкурсу військово-патріотичної пісні «Час вибрав вас», ініційованого Бердянською територіальною організацією ветеранів Афганістану «Шураві». 
        У конкурсі взяли участь виконавці з вищих навчальних закладів і  господарі. Студенти щиро вітали  оплесками всіх учасників. У залі були присутні ті, хто сам пройшов дорогами війни, хто знає не з розповідей про той страшний біль і тугу за загиблим товаришем, – ветерани АТО та  афганської війни. 
         Оцінювало виступи виконавців журі, до складу якого увійшли голови ветеранських організацій міста Олександр Врублевський, Дмитро Зубович і заступник директора коледжу, художній керівник народного духового оркестру Сергій Коваленко. Грамоти і цінні подарунки для всіх учасників підготував голова БТО СВА "Шураві", депутат міської ради О. Д. Врублевський, який є випускником коледжу. 
       Зв'язок поколінь, яким довелося пізнати війну, – воїнів-«афганців» і учасників АТО, не втрачається, він міцніє, а їхні зусилля з військово-патріотичного виховання молоді спільні. 
     Сподіваємося, що перший конкурс стане початком прекрасної традиції – щорічного проведення фестивалю військово-патріотичної пісні.
О. КУЛЬБАШЕНКО, 
заступник директора  
з виховної роботи БМК ЗНТУ.

Спорт
Лидер – «Афганец»

Мелитопольская территориальная организация УСВА  (Запорожская область)  провела турнир по баскетболу, посвященный летчику, ветерану войны в Афганистане Анатолию Крамаревскому.
Председатель организации Иван Кулинченко, ветераны Афганской войны Геннадий Хохлов, Геннадий Короб, руководители турнира – Петр Суханов и Евгений Найден пожелали баскетболистам спортивных побед и новых достижений.
           Команда «Афганец» сразу задала тон всей игре, показав высокое спортивное мастерство и волю к победе. Особенно напряженным был поединок финалистов. Первое место завоевала команда «Афганец», второе – ТГАТУ, третье – хозяева турнира – «ДЮСШ-3 (1)».
         Победителям вручены медали, лучшим баскетболистам – грамоты.
Геннадий КОРОБ,
фото автора.

Нагороди від спілки 

      У рівненській ДЮСШ №3 відбувся традиційний відкритий міжобласний чемпіонат з плавання серед юнаків і дівчат, присвячений 28-й річниці виведення військ з Афганістану. 
        Мета чемпіонату – підвищення рівня спортивної майстерності, військово-патріотичне виховання дітей та молоді, зміцнення дружніх зв’язків з іншими регіонами України. 
       Начальник управління у справах молоді та спорту Рівненської облдержадміністрації В. Ліпський побажав учасникам яскравих перемог і спортивних досягнень. 
        Упродовж двох днів 350 юних спортсменів з Рівненщини, Волині й Хмельниччини змагалися за 48 комплектів нагород. Вручали грамоти і медалі переможцям і призерам заступник голови Рівненської обласної організації УСВА В. Воронін і член правління В. Щербаков. Кращих плавців відзначили спеціальними призами.
      Організатори висловили щиру вдячність Рівненській обласній організації УСВА під керівництвом В. Гурницького за фінансову підтримку. 

В. ВОРОНІН, 
заступник голови РОО УСВА.   

Пам’ятають героїв 
          У селі Підгайці Луцького району Волинської області відбувся традиційний турнір з волейболу серед дорослих, присвячений пам’яті загиблих в Афганістані Віктора Ткачука і Валерія Шиманського.
        На турнірі були присутні матері загиблих воїнів і побратими.
       У запеклій боротьбі перше місце посіла команда МЧС, друге – волейболісти села Підгайці, третє – спортсмени з Луцька. Усі колективи отримали медалі та кубки.
 
        На базі спорткомплексу Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні відбувся XV Всеукраїнський турнір з дзюдо, присвячений пам’яті загиблих воїнів-«афганців». 
       Змагання організували за підтримки Волинської обласної ради, відділу з питань фізичної культури та спорту облдержадміністрації, Федерації дзюдо Волині, управління з питань фізичної культури та спорту Луцької міської ради, КЗ «ВОДЮСШ з видів боротьби» за активної участі Волинської обласної організації УСВА.   
Учасники нагороджені медалями і кубками.

Прес-служба Волинської обласної організації УСВА.

На поле – ветераны 

В спортивном зале Болградской ДЮСШ (Одесская область) состоялся районный турнир по мини-футболу среди ветеранов, посвященный 28-й годовщине вывода войск из Афганистана. По традиции организаторами выступили Болградские районная и городская организации УСВА.
        В турнире приняли участие команды Болграда, Виноградовки и сборная района, куда вошли представители нескольких сел. На поле вышли ветераны футбола Болградщины в возрастной категории от 40 и старше.
       Лидер выявился уже после первых двух матчей, в которых победу одержали опытные болградские футболисты. В прошлом году эта команда также праздновала победу. Второе место досталось виноградовским футболистам, а сборная района заняла почетное третье место.
На церемонии награждения капитаны получили памятные грамоты и денежные призы от организаторов. Призами и грамотами были отмечены игроки: лучшим голкипером турнира признан Сергей Кирчев, лучшим защитником – Владимир Узун, самый результативный нападающий – Виктор Баркар, а лучшим полевым игроком судьи назвали единственного на турнире играющего воина-«афганца» Леонида Арнаутова.

Сергей БЫКОВСКИЙ.

Запрошують чернігівчани
Північний міжрегіональний сектор у Чернігівській області Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції запрошує взяти участь у чемпіонаті України з шахів і шашок-64 серед учасників бойових дій.
Чемпіонат проводиться з метою подальшого розвитку шахів і шашок та їх популяризації, підвищення спортивної майстерності, широкого залучення населення до занять фізичною культурою й спортом, організації змістовного відпочинку учасників бойових дій.
Змагання відбудуться у Чернігові 8-9 квітня 2017 року в приміщенні комплексної ДЮСШ №1 за адресою: вул. Захисників України, 3-б (їхати з центрального і залізничного вокзалів маршрутним автобусом № 12 до зупинки школа № 27). Початок змагань 8 квітня о 12-00 год.
До участі запрошуються учасники бойових дій, які мають відповідні документи. Обов’язково необхідн
о мати при собі посвідчення учасника бойових дій.
Заявки, завірені печаткою лікаря і керівника організації, що відряджає, про допуск спортсмена, подаються в день змагань з 10-00 до 11-45.
Витрати, пов’язані з відрядженням учасників, тренерів-представників (проїзд, харчування, добові в дорозі) несуть організації, що відряджають. Фінансування інших витрат проводиться також за рахунок коштів меценатів і спонсорів.
Додаткову інформацію можна отримати за телефоном +380504452058 (Куценко Юрій Дмитрович)

 

 

"ТРЕТІЙ ТОСТ" №3-4 (579-580), ЛЮТИЙ 2017 РІК

 

Дорогі бойові побратими!
Шановні родини наших полеглих бойових друзів!
Від імені Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)  щиро вітаю вас з Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав і  28-ю річницею  виведення  військ з Афганістану.
Війна в Афганістані та інші зарубіжні конфлікти, в які ми, підкоряючись військовій присязі, вступили в єдиному бойовому строю, обпалили наші серця і душі. Нехай політики й політикани сьогодення по-своєму оцінюють події тієї давнини, важливо одне: ми були й назавжди залишимося в пам’яті народній солдатами, які виконали свій обов’язок перед Батьківщиною.
Найбільш  тривалою і тяжкою стала військово-політична спецоперація в Афганістані, де наші воїни проявили мужність, стійкість, відвагу і героїзм. 87 воїнів відзначені високим званням Героя Радянського Союзу, 19 з  них – уродженці України. Десятки тисяч солдатів і офіцерів Маємо всі підстави вже вкотре стверджувати, що радянські війська не програли жодної операції і покинули далеку країну з розгорнутими бойовими знаменами!
На жаль, дні, які ветерани війни в Афганістані вже 28 років відзначають як свято завершення неоголошеної війни, збіглися з продовженням загострення внутрішньо-політичної ситуації в країні та ескалацією іноземного втручання у справи нашої держави з боку Росії, яка створює загрозу територіальній цілісності й суверенітету України.
Ветерани війни в Афганістані, учасники бойових дій на території інших держав, об’єднані в Українську Спілку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), у своїх діях завжди займають державницьку позицію.  
УСВА з перших днів збройного протистояння бере активну участь у відстоюванні незалежності й цілісності держави. Президенту України – Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України було направлено пропозиції по використанню життєвого, бойового досвіду і потенціалу ветеранів Афганської війни. Було видано юридичні й медичні пам’ятки кожному з бійців, які воюють і повертаються із зони бойових дій. Багато ветеранів, незважаючи на вік і стан здоров’я, зі зброєю в руках беруть участь у захисті Батьківщини. На жаль, серед наших бойових товаришів є поранені й загиблі. 
Користуючись власними можливостями в Донецькій і Луганській областях, УСВА сприяє розшуку пропалих без вісті й звільненню з полону захисників  Батьківщини.  
Територіальні, міські, районні  організації УСВА надають допомогу в матеріальному забезпеченні наших воїнів. «Афганці» добре знають ціну війни і проводять заняття з мобілізованими воїнами, в областях працюють громадські центри навчання військовій справі. 
УСВА бере активну участь у волонтерському русі. Ветерани збирають і доставляють до військ гуманітарну допомогу: індивідуальні засоби захисту воїнів, медикаменти, продукти харчування, відремонтовану і підсилену бронею автотехніку і багато іншого.
Наслідки війни, крім тяжких безповоротних втрат, страждань поранених воїнів і мирних громадян, погіршують стан життя всіх ветеранів. Наявні спроби списувати на війну всі негаразди в соціальній сфері, перекласти її тягар на найбільш вразливі верстви населення, насамперед – на ветеранів війни, родини загиблих воїнів. 
УСВА впродовж своєї діяльності постійно займається всім спектром питань соціального захисту ветеранів війни і сімей загиблих, реалізовує цілу низку довгострокових програм життєзабезпечення воїнів-інтернаціоналістів, допомагає інвалідам реабілітуватись і знайти своє місце в мирному житті, сприяє сиротам у здобутті вищої освіти, займається військово-патріотичним вихованням української молоді, увічнює пам'ять полеглих бойових побратимів. І тільки коли ми об’єднані, коли  разом – ми сила.  Досягти масштабної уваги до вирішення проблем ветеранів, як з боку держави, так і суспільства, ми можемо тільки  колективними діями. 
Ми завжди були зі своїм народом, відстоюємо зараз і будемо відстоювати наші спільні завоювання. Відзначаючи День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 28-у річницю виведення  військ з Афганістану, ми вимагаємо від тих, хто робить замах на наш суверенітет і нашу незалежність, головне – зупиніться! Досить лити кров і калічити  народ!
Цього пам’ятного дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих бойових друзів. Вони навічно в нашому строю! Цього святкового дня ми вшановуємо всіх живих. 
Бажаю вам, дорогі бойові побратими,  сім’ям наших загиблих друзів, усім вашим рідним і близьким міцного здоров’я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, а головне – мирного неба над головою!
 
З глибокою повагою –
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ
голова УСВА.

Україна вшанувала своїх синів
       Україна урочисто відзначила День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 28-у річницю виведення військ з Афганістану.
       Президент України Петро Порошенко, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, Голова Верховної Ради Андрій Парубій, голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Сергій Червонописький, члени уряду, військові, представники громадських організацій взяли участь у церемонії покладання квітів до Меморіального комплексу громадянам України, полеглим в Афганістані.
       Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Воїни Почесної варти відсалютували шістьма залпами, пролунав Державний Гімн України.
      У своєму зверненні Президент зазначив, що українські воїни з честю виконали свій обов'язок, продемонстрували вірність присязі, мужність і героїзм. Глава держави нагадав, що лише через Афганську війну пройшло близько 160 тисяч українців, багато з яких загинули.
      «Покоління, обпалене полум’ям збройних конфліктів, стало активним учасником розбудови Української держави. Воїни-«афганці» сказали своє вагоме слово під час Революції Гідності, їх бойовий досвід і тепер є запорукою багатьох перемог у боротьбі з російським агресором за незалежність і територіальну цілісність України», – йдеться у зверненні.
      Президент подякував ветеранам за мужність у нинішній обороні рідної землі, за допомогу Збройним Силам, за досвід, який передають молодому поколінню захисників України, за самовіддану працю задля величного майбутнього держави, побажав їм миру, міцного здоров’я, успіхів та добробуту.
        З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній звершив заупокійну літію біля київського Меморіального комплексу пам’яті воїнів України, що загинули в Афганістані. 
      Молитовно вшанувати пам’ять загиблих бойових побратимів прийшли члени Української Спілки ветеранів Афганістану на чолі з  С. Червонопиським.
      Звертаючись до зібрання, митрополит Антоній зазначив, що цього дня Свята Церква підносить особливу молитву до Бога за тих людей, які віддали своє життя, виконуючи військовий обов’язок.
     «Багато воїнів не повернулися з тієї страшної війни, інші померли вже у мирні часи. Війна – це завжди скорбота. Один зі святих сказав, що війна є найтяжчим гріхом у світі. Людина дивиться на іншу людину крізь приціл зброї, бачачи в ній ворога. Саме тому в наших храмах ми просимо Господа дарувати мир усьому світу, а особливо нашій Вітчизні», – розповів керуючий справами УПЦ.
       Голова УСВА С.В. Червонописький в інтерв’ю представникам засобів масової інформації наголосив, що 15 лютого – насамперед день пам’яті   про наших полеглих бойових друзів. Спілка робить багато для увічнення подвигу загиблих воїнів, понад 500 пам’ятників встановлено на їхню честь в усіх обласних і більшості районних центрів.
       Ветерани-«афганці» зустрілися на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, щоб згадати бойову юність, обговорити сьогоднішні проблеми. Як завжди, була смачна солдатська каша з польової кухні.     

     16 лютого Президент Петро Порошенко взяв участь в урочистому зібранні, за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов’язку, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність вручив воїнам-«афганцям» високі державні нагороди.
Прес-служба УСВА.

Київська область

     Ордери на житло дев’ятьом воїнам-«афганцям», двоє з яких – учасники АТО, вручили   голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган і перший  заступник голови обласної ради Володимир Майбоженко.
     Зокрема, ордер на квартиру вручено синові Миколи Личака, учасника бойових дій в Афганістані та учасника АТО, добровольця  батальйону “Айдар”, котрий героїчно загинув на Луганщині.
     Олександр Горган подякував ветеранам Афганістану за їхній подвиг і активну участь у захисті України в зоні бойових дій на сході. «Київська облдержадміністрація, оголошуючи пріоритетом своєї діяльності національно-патріотичне виховання, цього року планує широкомасштабну програму, розгортання якої ми значною мірою плануємо опирати на ваші тверді плечі», – наголосив він.
      Очільник ОДА вручив голові Київської обласної організації УСВА Івану Ковалю відзнаку Президента України – ювілейну медаль «25 років незалежності України».
     Перед урочистим засіданням голова Київської облдержадміністрації разом із ветеранами та їхніми рідними поклали квіти до Меморіального комплексу – пам’ятника воїнам України, полеглим в Афганістані.
Прес-служба КОО УСВА.

Харків

     Спілка ветеранів Афганістану, громадське об’єднання «Воїни добра», підрозділ «Крила 8 сотні», благодійні фонди «Допомога» і «Слобідський край» провели урочистий  захід. 
     У зустрічі взяли участь ветерани-«афганці», ветерани АТО, голова Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Артур Дерев’янко, волонтери, командири бригад, підрозділів, керівники установ, підприємств. 
     Особливу вдячність висловлюємо голові партії «Патріот», генералу Миколі Голомші, народному артисту України Іво Бобулу, Сергію Файфурі, Анастасії Лавриненко, гурту «Долг», ведучому Володимиру Джурі, колективу клубу «Болеро» і всім, хто причетний до цієї зустрічі.
       
Микола ОВЧАРЕНКО, 
голова Московського районного відділення
Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану.

Запоріжжя
      На Аллее славы у памятника погибшим в локальных военных конфликтах состоялся молебен. Ветераны войны в Афганистане, их родственники, жители Запорожья возложили цветы к памятнику.
      «Сегодня мы отдаем дань уважения всем воинам-интернационалистам, в том числе нашим товарищам, мужественно выполнявшим свой воинский долг в Афганистане. Хочу выразить благодарность Сергею Федоровичу Кальцеву, председателю областной организации политической партии «Наш край». Вот уже более 15 лет он оказывает финансовую поддержку в организации наших памятных встреч», – сказал председатель Запорожского городского объединения УСВА Валентин Зарва.
      Многолетнее сотрудничество высоко оценивает и глава Запорожского областного объединения УСВА Александр Наметченко: «Сергей Кальцев всегда внимателен к просьбам воинов-интернационалистов, каждый раз отзывается на просьбы о помощи ветеранов и членов их семей в решении проблемных вопросов». 
      Пресс-служба Запорожского
городского объединения УСВА.

Тернопіль
       У Тернопільській обласній філармонії відбулися урочисті збори і святковий концерт.  
        В урочистостях взяли участь ветерани війни в Афганістані та інших локальних конфліктах, голова облдержадміністрації Степан Барна, заступник голови обласної ради Любомир Круп, секретар міської ради Віктор Шимуда, військовослужбовці Тернопільського гарнізону, громадськість і молодь. 
        Голова ОДА С. Барна і заступник голови облради Л. Круп подякували ветеранам-«афганцям» за активну життєву позицію, відзначивши роль обласної організації УСВА у Революції Гідності, волонтерській діяльності з допомоги воїнам АТО, популяризації військової служби і військово-патріотичному вихованні молоді. Активісти ветеранського руху нагороджені грамотами і подяками. 
        Голова Тернопільської обласної організації УСВА Сергій Лісовий привітав бойових побратимів і вручив відзнаки УСВА «За звитягу» ветеранам-«афганцям», які з честю виконали свій військовий обов’язок у зоні проведення антитерористичної операції, і тим, хто активно підтримує волонтерський рух. 
        Артисти обласної філармонії і гурт воїнів-«афганців» «Інтерконтингент» подарували гостям гарний настрій і незабутні враження.
       Василь КОГУТ, 
       заступник голови Тернопільської обласної організації УСВА.

Київ
    
     У школі мистецтв №3 Деснянського району столиці урочисто вшанували ветеранів. 
     До школи завітали гості з різних регіонів України, учасники бойових дій в Афганістані Герой Радянського Союзу В. Гринчак, кавалер багатьох бойових орденів та ордена «За заслуги» директор Київського регіонального відділення «Фонду соціального захисту інвалідів» В. Прушківський, п’ятиразовий чемпіон світу з кікбоксингу, начальник поліцейського центру бойових мистецтв Б. Шаповалов та інші.
     Організатор зустрічі – Всеукраїнське об’єднання інвалідів, постраждалих від мін та учасників АТО. Голова ради об’єднання  кавалер бойових орденів К. Антощук привітав присутніх з черговою датою виведення радянських військ з Афганістану і подякував за плідну співпрацю. Активних членів організації відзначено Почесними грамотами.
       Зі словами вдячності за нагоду поспілкуватися з бойовими побратимами та засудженням війни у будь-яких проявах виступили  В. Гринчак, представник Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції  С. Войчук, настоятель храму Всіх Святих воїнів отець В’ячеслав.
      Привітали гостей юні артисти і досвідчені майстри сцени, вихованці військового ліцею імені І. Богуна.
      Традиційно зустріч завершилася смачною кашею, приготовленою у польовій армійській кухні.
     Євген ШВАБ.

Кропивницький
     У Кропивницькій міській раді ветеранам вручено державні нагороди, почесні грамоти міськради і виконавчого комітету, Подяки голови Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. 79 сімей загиблих в Афганістані отримали грошову допомогу від міської ради. Після нагородження відбувся святковий концерт.
Інф. «ТТ».

Це наше з тобою об’єднання!
За нами славетна історія, за нами успішне майбутнє

      У 1980-х ветерани Афганської війни 1979–1989 років, які поверталися на Батьківщину, постали перед потребою об’єднання зусиль у боротьбі за свої соціальні права. В обласних центрах, великих містах України розпочалося стихійне виникнення рад воїнів запасу, до яких на правах секцій входили воїни-інтернаціоналісти.  
      У червні 1988 року в  Севастополі було проведено Всеукраїнський республіканський збір молодих воїнів запасу, на якому розрізнені спілки воїнів запасу і воїнів-інтернаціоналістів об’єдналися в Українську республіканську раду воїнів запасу. На середину 1989 року в Україні діяло більше 200 об’єднань воїнів-інтернаціоналістів.
       25 червня 1990 року відбулася Установча конференція Спілки воїнів-інтернаціоналістів України (СВІУ), яка започаткувала становлення, організаційний ріст і об’єднання «афганського» руху в Україні. СВІУ була зареєстрована рішенням Ради Міністрів УРСР.
      24–26 жовтня 1991 року на 2 й позачерговій конференції СВІУ було ухвалено рішення про зміну назви на «Українську Спілку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)» (УСВА), визначено мету її діяльності: правовий, соціальний захист ветеранів війни, сімей загиблих, увічнення пам’яті про полеглих побратимів, передача молоді героїко-патріотичних і духовних цінностей.
      Станом на 2017 рік УСВА об’єднує армію ветеранів, чисельність якої наближується до  максимальної чисельності 40-ї загальновійськової армії, що воювала в Афганістані. У кожній адміністративно-територіальній одиниці   України зареєстрована організація УСВА: у кожному районі – чисельністю від роти до батальйону, в кожній області і Києві – від полку до дивізії ветеранів Афганської війни (718 міських і районних, 1096 первинних осередків). Їх діяльність спрямована на формування у громад образу ветерана війни, з яким пов’язуються такі поняття, як честь, гідність і військово-патріотична героїка. УСВА орієнтована на співпрацю з органами законодавчої і виконавчої влади.
      У 1992–1993 роках УСВА брала активну участь у підготовці й сприянні прийняттю Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
       З ініціативи УСВА у 1992–2005 роках створено і активно діяв Державний комітет України у справах ветеранів, в якому головні посади займали самі інваліди війни та учасники бойових дій в Афганістані.
       2 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №238  «Про сприяння діяльності Української Спілки ветеранів Афганістану».
      Визнанням організованого «афганського» руху в Україні, його внеску в розбудову українського громадянського суспільства став Указ Президента України від 11 лютого 2004 року, за яким 15 лютого — день виведення військ з Афганістану — визнано Днем вшанування учасників бойових дій на території інших  держав.
      УСВА співпрацює з багатьма ветеранськими і релігійними організаціями України. Члени Спілки займаються увічненням пам’яті полеглих воїнів, відстоюють права і гідність сімей загиблих військовослужбовців, інвалідів війни, учасників бойових дій у роботі з владою і в акціях протесту.
      У всіх обласних і більшості районних центрів встановлено пам’ятники на честь загиблих в Афганістані воїнів. Їх вже більше 500. Ці місця стали центрами спілкування ветеранів по всій Україні.
      Практична діяльність ветеранів Афганської війни – це передання бойового досвіду сучасним захисникам України, збереження життя і здоров’я при участі у бойових діях, визволення військовополонених, розшук військовослужбовців, які пропали безвісти, повернення останків загиблих воїнів і волонтерська діяльність. 
      Окремим напрямом гуманітарної діяльності УСВА є розшук співвітчизників, які пропали безвісти в Афганістані, для цього створено єдину базу даних ДНК їхніх родичів. 
      УСВА підтримує розвиток творчості у ветеранському середовищі. За її сприяння щорічно в Україні видається 10-15 книг з тематики Афганської війни.  
       Творчі пісенні колективи УСВА «Долг», «Перевал», «Ташакор» і автори-виконавці, учасники бойових дій в Афганістані відомі не лише в Україні, а й за її межами. 
      Щорічно УСВА проводить понад 200 змагань із 40 видів спорту, які присвячуються пам’яті більш як 50 воїнів-інтернаціоналістів, життя і діяльність яких пов’язані з Україною.
      За роки незалежної України більше 1,5 тис. воїнів-інтернаціоналістів відзначені державними нагородами. 
      УСВА є членом Всесвітньої федерації ветеранів, інших  Міжнародних організацій, бере участь у реалізації міждержавних соціальних програм щодо воїнів-інтернаціоналістів. 
      З дня створення УСВА її незмінно очолює Герой України, генерал-лейтенант С. В. Червонописький. 
      Життя УСВА висвітлюється на сайті http://www.usva.org.ua/ і на сторінках газети «Третій тост». 
      У популярній соціальній мережі «Facebook» відкрито сторінку «УСВА». Це дає нові можливості нашого спілкування: отримати зворотній зв'язок і спілкуватися online, тобто безпосередньо в реальному часі. У нас з’явилася можливість обговорити з кожним наші досягнення, наші проблеми, радощі й біди. Для цього кожний з нас може зареєструватися на цій сторінці у «Facebook».   

Заслужена нагорода. Чи для всіх?
       Президент України 15 лютого підписав Указ №36/2017  «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав», в якому високими державними нагородами відзначено наших бойових товаришів за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов’язку, патріотичне виховання молоді та активну громадську діяльність (Указ надається на сайті УСВА)
     Радує висока державна оцінка бойових і трудових  заслуг ветеранів. Усі вони продовжують свою громадську діяльність як члени ветеранських об’єднань і організацій, більшість з яких добре знають і поважають в усіх куточках України. Але навіть для людини, яка добре знає ветеранський рух, бере у ньому участь, назви деяких спілок, перелічених в Указі Президента, нічого не говорять. Складається враження, що деякі з них відомі, мабуть, одним тільки їх засновникам. Що це? Чергова спроба розхитати ветеранський рух чи самодіяльність окремих «отаманів»?
   Прес-служба УСВА.

Наша історія
Танки бруду не бояться

        Минуло 20 років з дня підписання і започаткування виконання всесвітньо відомого танкового контракту між Україною та Пакистаном. 23 листопада 1999 року великий контракт було успішно завершено. Але розпочата справа має продовження і до цього часу.
        У 90-ті роки Україна, одна з найпотужніших, індустріально-розвинених республік колишнього СРСР, успадкувала найбільший військово-промисловий комплекс з танкобудівними й ремонтними заводами, конструкторськими бюро і профільними науково-дослідницькими інститутами. Усе це було побудовано задля того, щоб протистояти “потенційному ворогу”, об’єднаному НАТО, і  не допустити в майбутньому тих втрат, які зазнав колишній Радянський Союз, зокрема й Україна, у Другій світовій війні.
        Але СРСР відійшов у історію, “головний ворог” перетворився на стратегічного партнера,  а Україна залишилася без фінансування з колись потужного бюджету СРСР. Економіка  почала руйнуватися, один за одним стали “лягати” підприємства важкого машинобудування, а також заводи військово-промислового комплексу. Серед них – і завод ім. Малишева.
         Державних замовлень вже не було, фінансування не здійснювалось, а працівників відправили у безстрокові відпустки або звільнили без будь-яких компенсацій і виплат. Найдосвідченіші робітники вищих розрядів опинилися на вулиці або мали піти заробляти на торговельні ринки, деякі стали просто жебраками… Зрозуміло, що потерпав не тільки завод ім. Малишева, але й сотні заводів-суміжників України, які виробляли й постачали свою продукцію на головне підприємство.
        Постало питання: як виживати сотням колективів, як зберегти промисловий та інтелектуальний потенціал не тільки заводу ім. Малишева, але й більшості заводів Харківської області? Деякі підприємства пішли шляхом переорієнтації виробництва на випуск побутової продукції загального користування. Але це давало частковий або тимчасовий ефект. Більшість колективів і виробництв було втрачено назавжди.
        Почалися пошуки нових партнерів по всьому світу, зокрема, на Близькому й Середньому Сході, в Південній Азії, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Треба було знайти не тільки партнера, який би хотів придбати сучасну важку бронетехніку, але й міг би профінансувати проектування і початок виробництва на заводі: повернути інженерно-технічний склад, розпочати проектно-конструкторські розробки, постачання необхідного обладнання, а також підготувати виробничі потужності до серійного виробництва складної сучасної техніки на експорт тощо.
        Для виконання цього вкрай важливого й складного завдання було створено кілька військово-промислових об’єднань і компаній, таких як Укрспецекспорт, Укрінмаш, Укроборонсервіс, спеціалізована зовнішньо-торговельна фірма “Прогрес” та інші. Практично всі вони розпочали активну діяльність за кордоном, маючи різні можливості, але однакове бажання знайти надійного партнера в будь-якому регіоні світу. Було витрачено чимало зусиль у цьому напрямі, зроблено багато кроків заради просування державних інтересів України за кордоном, але лише діяльність професіоналів могла принести вагомий і конкретний результат. Близько двох років пошуку й складних переговорів за участю провідних фахівців заводу вела спеціалізована зовнішньо-торговельна фірма “Прогрес”.  
        У 1995 році в Об’єднаних Арабських Еміратах і, згодом, у Пакистані в пустелі Мултан було проведено випробування. Вони відбувалися в  настільки складних умовах, що не витримував метал. Досить зазначити, що температура повітря сягала за плюс 50, а всередині машин – за плюс 70 і більше,  пройти треба було загалом не менше трьох тисяч кілометрів в умовах пустелі. Такі випробування витримали лише українські броньові машини.
        Нарешті, 30 липня 1996 року було підписано українсько-пакистанський  контракт на виробництво й постачання в Пакистан 320 танків Т-80УД на загальну суму 650 мільйонів доларів США. Слід відзначити, що не кожна країна світу може, по-перше, похизуватися контрактом на таку суму, по-друге, виконати всі умови контракту і вчасно поставити 320 новеньких сучасних танків.
        А Україна це змогла і отримала відмінну оцінку вищого керівництва країни, президента Пакистану, головнокомандувача ЗС генерала П. Мушаррафа. За цим стояв професіоналізм колективу заводу ім. Малишева під керівництвом генерального директора Г. В. Малюка, генерального конструктора Героя України М. Д. Борисюка, а також колективу СЗТФ “Прогрес” та її представників у Пакистані К. П. Зінченка, Т. В. Шийка, А. А. Максімова та інших
        23 березня 1997 року в Ісламабаді – столиці Пакистану на площі Конституції відбувся військовий парад, присвячений 50-річчю Ісламської Республіки Пакистан. По центральній площі пройшла техніка збройних сил Пакистану. Але, коли виїхали танки Т-80УД українського виробництва, присутні на параді президент, прем’єр-міністр і вище військове керівництво країни не втрималися й почали аплодувати. Наші красені виділялися не тільки міцною бронею, а й довершеністю форм і потужністю.
        Під час офіційного дипломатичного прийому на честь Дня Пакистану президент, верховний головнокомандувач ЗС Пакистану генерал П. Мушарраф відзначив, що Україна – надійний партнер, а українська військова техніка має відмінну якість.
        Успішному завершенню виконання зобов’язань України за контрактом передувала багатогранна діяльність, насамперед, інженерно-технічних працівників заводу ім. Малишева, конструкторського бюро ім. Морозова, спеціалізованої зовнішньо-торговельної фірми “Прогрес”. Багато складнощів організаційних, технічних і навіть політичних було подолано в Україні та за  її межами.  Одне треба було б наголосити: лише завдяки злагодженій, скоординованій роботі численних колективів вдалося уникнути зриву виконання контракту, довести його до кінцевого результату й отримати високу оцінку вищого керівництва збройних сил і країни в цілому.
        З метою політичного і дипломатичного забезпечення військово-технічного співробітництва, зокрема, виконання контракту між Україною та Пакистаном, Управління АТР МЗС України вийшло з ініціативою про термінове відкриття в Ісламабаді дипломатичного представництва нашої країни на рівні посольства. Міністр закордонних справ України Г. Й. Удовенко та його заступник К. І. Грищенко підтримали наші пропозиції. Відповідно до чинного порядку МЗС України звернулося до Президента країни Л. Д. Кучми з проханням розглянути питання про відкриття і започаткування діяльності Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан. Невдовзі таке рішення було прийнято і в травні 1997 року  мене як представника МЗС направили до Ісламабада з листом міністра закордонних справ Г. Й. Удовенка, в якому, з огляду на тісні торговельно-економічні зв’язки у військово-технічній сфері та з метою їх подальшого розвитку, пропонувалося відкрити  Посольство України  в цій  країні. 
        Під час зустрічі в Ісламабаді міністр закордонних справ Пакистану Гохар Айюб Хан високо оцінив пропозицію українського МЗС і висловив упевненість, що Пакистан також відкриє своє дипломатичне представництво в Україні. 
        Керівництво держави швидко зробило відповідні організаційні кроки і вже у вересні 1997 року відкрило у Києві своє посольство. Першим послом Пакистану в Україні став  Тарік Фарук Мірза. 
        В Україні бюрократичні перепони, зокрема, узгодження штатного розпису, питань фінансування нової закордонної установи тощо зайняли досить тривалий час. Лише напередодні нового 1998 року, завдячуючи особистому втручанню міністра Г. Й. Удовенка, всі формальності було подолано.
        25 січня 1998 року передова група на чолі зі мною як Тимчасовим повіреним у справах України в Ісламській Республіці Пакистан прибула до Ісламабада і розпочала діяльність Посольства України. 
        Шлях передової групи пролягав через Ташкент, де відбулися зустрічі з Послом України в Узбекистані й Послом Пакистану в Узбекистані. В Ісламабаді передову групу зустрічав керівник державного протоколу і представники місцевих ЗМІ. Наступного дня центральні газети повідомили, що дві дружні країни – Україна і Пакистан започаткували діяльність дипломатичних представництв на рівні посольств на взаємній основі.
        З перших днів перебування в Ісламабаді  невеликий колектив посольства, всього чотири особи, почав облаштовуватися в нових умовах. Мешкали ми в невеличкому готелі, неподалік від площі Конституції. Перші листи зі звітом про прибуття за місцем призначення і поточною інформацією з країни перебування було відправлено в МЗС України вже наступного дня. Так почалася робота посольства.
        Протягом місяця ми шукали будинок під посольство, де  можна було б розмістити наш невеличкий колектив. Нарешті, такий будинок було знайдено. Тут були кабінети для всіх працівників з урахуванням збільшення їх кількості, приймальня і кабінет керівника, зала для прийомів, приміщення для проведення прес-конференцій, а також для проживання сімей співробітників. Будинок дипмісії та його розташування були настільки зручними, що посольство в ньому працювало понад десять років.
         Влітку того ж року в посольстві започаткував діяльність консульський відділ, який очолив другий секретар В. Ю. Паньковський –    відданий справи професіонал з високими моральними й людськими якостями. На жаль, його сьогодні з нами немає. 
        Одним із основних завдань Посольства України в Пакистані було політико-дипломатичне забезпечення двосторонніх торговельно-економічних відносин, насамперед, у військово-технічній сфері. Щоб зрозуміти, що таке політико-дипломатичне забезпечення, наведу один факт. 
        19 грудня 1998 року за дорученням міністра закордонних справ України Б. І. Тарасюка до мене зателефонував заступник міністра О. Майданник і повідомив, що постала одна проблема, яку треба негайно вирішити, і більш важливого завдання у посольства немає. Напередодні  Україна поставила в Пакистан 50 танків Т-80УД, які відвантажувалися в порту Карачі. До кінця року завод  ім. Малишева мав отримати від Пакистану за поставлену техніку 72 мільйони доларів і до кінця року закрити кредит в одному з банків України. У разі несплати завод мав сплатити штраф у розмірі півмільйона доларів. 
        Справа ускладнювалася тим, що в Пакистані панував надзвичайний стан, введений головнокомандувачем ЗС генералом П. Мушаррафом, який після військового перевороту обіймав посаду глави виконавчої влади країни. Гроші мали бути повернуті в Україну до кінця року, оскільки це вимагали терміни повернення кредиту. Якщо врахувати, що 25 грудня – католицьке Різдво і західні банки-кореспонденти, через які перераховувалися гроші, не працюють, а далі Новий рік, і наші банки не працюють, то залишалось лише два-три дні. 
        У такий короткий термін можна було вкластися лише за сприяння вищого керівництва країни перебування – в умовах надзвичайного стану гроші могли “вийти” з держави лише за дозволом першої особи. Домовитися про зустріч з керівником такого рангу звичайним шляхом та ще й в такий короткий термін через МЗС було неможливо. Тому треба було використати єдиний можливий шанс – звернутися в приймальню генерала і пояснити, що є нагальна потреба вирішити одне питання військово-технічного характеру. Згоду було надано того ж дня – зустріч була призначена на 8.00 наступного ранку. 
        Вночі було підготовлено листа із зазначенням проблеми, а вранці о 7.55 я був у приймальні генерала та очікував запрошення на аудієнцію. Під час зустрічі мені треба було викласти не тільки проблему, але й виокремити надійність партнерства у військово-технічній сфері, важливість двосторонніх відносин між Україною і Пакистаном у майбутньому.
        Вислухавши мене, генерал відповів, що Пакистан високо цінує дружні відносини, які склалися між країнами, а військове керівництво дуже задоволене якістю бойової техніки і виконанням Україною умов танкового контракту. Саме в цей момент я повідомив йому, що останню партію бойової техніки відвантажено, вона вже на території Пакистану, в Карачі, а гроші мають бути перераховані не пізніше 23 грудня. У свою чергу, генерал негайно дав відповідне розпорядження своєму помічникові. 
        Увечері того ж дня мені передзвонив помічник П. Мушаррафа і повідомив, що гроші вже перераховано на рахунок заводу ім. Малишева. Таким чином, було здійснено одне із численних завдань, поставлених перед посольством.
         23 листопада 1999 року великий  контракт було успішно завершено. Але розпочата справа має продовження і до цього часу.
        Не менш важливим завданням Посольства України у Пакистані, яке було поставлено міністром закордонних справ за дорученням уряду, став розшук військовослужбовців, які пропали без вісті в Афганістані у 1979 –1989 р.р. Ця робота проводилася у тісній співпраці з Державним комітетом України у справах ветеранів і Українською Спілкою ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), які очолював Сергій Червонописький.
        Про  роботу Посольства України у Пакистані з вирішення цих проблем читайте в наступних номерах.
        
        Володимир ПОНОМАРЕНКО, 
        радник голови УСВА з міжнародних питань.
         
        
    Довідка «ТТ» 
    Володимир Степанович Пономаренко у 1996–1998 р.р. – в.о. начальника Управління Азіатсько-тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки  МЗС України; у 1998 –2002 р.р. – Тимчасовий Повірений у справах України в Ісламській Республіці Пакистан; у 2002–2004 р.р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ісламській Республіці Пакистан.

Злочин проти людяності

           75-річчю від початку примусового вивезення остарбайтерів з України в Німеччину було присвячено, зокрема, заходи в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, в яких взяли участь представники Київської міської Спілки ветеранів Афганістану і ветеранської організації Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
        18 січня 1942 року із Харкова до Кельна вирушив перший ешелон із 1117 робітниками. Із Києва перші 1500 робітників виїхали 22 січня.  Трагічна річниця примусового вивезення українців до Німеччини вперше відзначається на державному рівні за поданням Українського інституту національної пам’яті та Інституту історії НАН України. 
       Використання праці цивільних із території окупованого СРСР від початку війни не планувалося через расові упередження й задля державної безпеки Третього Рейху. Провал  теорії «блискавичної війни» змусив нацистське керівництво переглянути ставлення до залучення жителів окупованих територій. Масштабне використання робітників із України розпочалося 1942 року і тривало до 1945-го. 
       Навесні 1942 року нацисти почали проводити масові облави серед місцевого населення, залучаючи до цих акцій поліцію та солдатів Вермахту. Приписи щодо поводження з примусовими робітниками були дуже суворими. У документі  «Загальні положення щодо вербування і використання робочої сили зі Сходу» впроваджувався термін «остарбайтер» – східний робітник. Вони змушені були носити на грудях спеціальну нашивку – прямокутник з літерами «OST» на блакитному тлі. 
       Остарбайтерів транспортували в закритих вагонах, а працювати вони мали в закритих бригадах, окремо від німецьких та інших іноземних робітників, мешкати – в бараках, які розташовувались у таборах, обнесених колючим дротом.  Листування проходило сувору цензуру. 
       У 1945 році більшість остарбайтерів потрапили до таборів для переміщених осіб у Західній Німеччині.  13,5 мільйона іноземних робітників працювали на примусових роботах на території Німеччини та окупованих нею країн під час Другої світової війни: військовополонені, в’язні концтаборів, цивільні особи. 
       Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі 1946 року визнав примусову працю іноземців, яку використовували в нацистській Німеччині, злочином проти людяності та порушенням норм міжнародного права..

Микола  ДОРОХОВ, 
голова Ради ветеранів Військового інституту 
КНУ ім. Тараса Шевченка.

В організаціях УСВА
Звітували волинські «афганці»
      
        У Луцьку відбулася VIII звітно-виборна конференція Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). 
      У роботі конференції, крім делегатів, взяли участь голова УСВА С. В. Червонописький, член ревкомісії УСВА І. А. Курамагомедов, голова Рівненської обласної організації УСВА В. Ф. Горницький, голова Тернопільської обласної організації УСВА С. Є. Лісовий, голова Рівненської міської організації УСВА С. В. Зініч, представник Державної служби України у справах ветеранів війни у Волинській області А. Р. Омельчук, голова обласної Організації ветеранів України О. О. Булавін, голова обласної організації учасників АТО О. А.Твердохліб, радник голови Волинської обласної державної адміністрації Б. К. Кондратюк, голова обласної спілки чорнобильців В. О. Кец, головний лікар поліклініки №1 І. В.
Гнєтньов. 
    Після звітів і обговорень делегатами питань порядку денного  відбулися вибори, за результатами яких головою ВОО УСВА знову обраний Григорій Григорович Павлович, а головою ревізійної комісії – Омелян Миронович Баранецький.
    Під час конференції медаллю УСВА «За звитягу» нагороджені ветерани війни в Афганістані та учасники АТО В. І. Бурдак, Ю. Й. Хомич, медаллю «За громадянську мужність» – Г. Г. Павлович.

Олег ТРОФИМЧУК.

Выбор одесских ветеранов

В соответствии  с решением Правления УСВА от 26 ноября 2016 года состоялась  VIII конференция  Одесской областной организации УСВА.  
На конференции обсуждались вопросы социальной защиты ветеранов войны, участников боевых действий, членов семей погибших. Выступила директор департамента охраны здоровья и социальной защиты облгосадминистрации Т. В. Кривая.
Учитывая решение, принятое  Суворовским районным судом Одессы о  признании недействительным решения VII внеочередной  конференции  об избрании председателя, правления, председателя и членов ревизионной комиссии Одесской областной организации УСВА,   делегаты приняли решение провести новые выборы. 
Руководителем Одесской областной организации УСВА избран Юрий Михайлович Ермаков, избраны 20 членов правления и председатель ревизионной комиссии – В. Я. Головко.
Пресс-служба Одесской областной организации УСВА.


Буде комплексна соціальна програма

У Чернівецькій обласній державній адміністрації відбулося засідання круглого столу з представниками громадських організацій воїнів-інтернаціоналістів.
Участь у зустрічі взяли виконувач обов’язків голови облдержадміністрації Олег Стецевич, директор департаменту соціального захисту населення Віталій Савкін, представники відповідних структурних підрозділів облдержадміністрації і територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
Обговорено проблеми соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів та учасників бойових дій часів Другої світової війни, їх належного медичного забезпечення, пільгового перевезення. Розглянуто питання про належне відзначення 28-ї річниці виведення військ з Афганістану і Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Керівник  облдержадміністрації Олег Стецевич поінформував про особливості надання соціального захисту пільговим категоріям населення, зокрема, воїнам-інтернаціоналістам, у контексті реформ і децентралізації. «Наразі відбувається формування нового адміністративно-територіального устрою нашої держави, – сказав він. –  Реформа покликана покращити ситуацію з наданням послуг в усіх сферах суспільного життя. Беззаперечно, що об'єднання територіальних громад вплинена  якість надання послуг пільговим категоріям населення. Наше завдання – налагодити конструктивну співпрацю між всіма пільговиками, зокрема і учасниками бойових дій, і представниками влади на місцях».
Як повідомив директор департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Віталій Савкін, на підтримку статутної діяльності Чернівецької обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану 2016 року було виділено з обласного бюджету за рахунок обласної Комплексної програми соціальної підтримки малозабезпечених верств населення «Турбота» 120 тисяч гривень, у 2017 році на такі цілі передбачено 160 тисяч гривень.
«На оздоровлення  учасників бойових дій – членів організації ветеранів Афганістану торік з обласного бюджету виділено 100 тисяч гривень, 2017 року – 120 тисяч гривень, забезпечені путівками на санаторно-курортне лікування  100 осіб (з них 19 – учасники бойових дій і 81 – інваліди), що становить 68% від потреби», – зазначив В. Савкін.
Учасники зустрічі наголосили на необхідності покращання надання медичних послуг учасникам бойових дій, зокрема, у госпіталі ветеранів війни, вдосконалення системи надання безкоштовних рецептів для видачі ліків відповідним категоріям громадян.
За підсумками обговорення департаменту соціального захисту населення доручено розробити проект розпорядження обласної державної адміністрації про створення робочої групи для написання Комплексної програми соціальної підтримки учасників бойових дій.
Окрім того, увагу присутніх акцентовано на вирішенні ситуації щодо оздоровлення дітей воїнів-інтернаціоналістів. Представникам громадських ветеранських організацій рекомендовано подати в управління молоді та спорту облдержадміністрації списки дітей, які потребують оздоровлення.
Прес-служба Чернівецької 
обласної організації УСВА.


ВОСПИТЫВАТЬ МОЛОДЕЖЬ И ПОМОГАТЬ ЛЮДЯМ
         
       В составе Харьковского городского Союза ветеранов  Афганистана работает первичная организация воинов-интернационалистов  областного коммунального производственно-эксплуатационного предприятия «Госпром», которую возглавляет участник боевых  действий в Афганистане полковник запаса Ю.  П. Конотоп (на снимке).
           Юрий Павлович посвятил свою жизнь и воинскую службу авиации, дважды побывал в Афганистане, летал на вертолетах Ми-24 (их называли «крокодилами»), которые всегда поддерживали наземные войска и которых ждали с надеждой на помощь.     
        20 июня 1985 года, находясь на аэродроме Гардеза, офицер получил боевую задачу оказать помощь группе советских десантников, попавших в двойное кольцо засады в горном ущелье.  При  подлете  к десантникам Юрий Конотоп приказал одной паре вертолетов обстреливать склоны горного ущелья, чтобы сковать действия противника. Сам же приземлился на маленькой площадке, забрал  18 десантников, с большим трудом поднял в воздух перегруженный  вертолет и доставил десантников на аэродром. Таких случаев у военного вертолетчика за время службы в Афганистане было множество, каждый вылет сопровождался риском для жизни. За мужество и героизм он награжден орденами Красной Звезды и «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР» третьей степени.
        Воин-интернационалист Игорь Иванович Криворученко (на снимке внизу) служил  на таджикско-афганской границе водителем бронетранспортера. В  тяжелых горных условиях он обеспечивал доставку мобильных групп пограничников на боевые задания. За мужество и отвагу, проявленные при  выполнении боевых задач, награжден медалью «За отличие в охране государственной границы СССР».
        Воин-интернационалист Сергей Григорьевич Змиев – пограничник. Служил в провинции Кундуз в составе мотоманевренной группы, обеспечивавшей проводку автомобильных колонн с гуманитарными грузами для населения Афганистана. Участвовал в боевых действиях против бандформирований, которые препятствовали доставке гуманитарных грузов, минируя дороги и устраивая засады, тем самым нанося урон  автомобильным колоннам. За безупречное выполнение воинского долга и проявленное мужество  награжден медалью «За отличие в охране государственной границы СССР».
            – Одну из главных задач наша первичная организация видит в  работе по патриотическому воспитанию молодежи на примерах героических подвигов воинов-интернационалистов, выходцев из Украины, – говорит Юрий Конотоп. – Цель работы – внести свой вклад в воспитание патриотов нашей родной Украины, чтобы молодое поколение было готово к защите  ее независимости.
        Воины-интернационалисты организации посещают школы Харькова, выступают перед учащимися, рассказывая о подвигах и мужестве наших земляков на многострадальной афганской  земле. Особенно частыми гостями они бывают в средних школах № 131 и №132. Воинам-интернационалистам есть что рассказать ученикам. 
        Стало доброй традицией оказывать материальную помощь ученикам, оставшимся без родителей, детям, отцы которых погибли в АТО, защищая Родину. 
        – Уже несколько  лет  мы  оказываем  материальную  помощь  учащимся-сиротам. К началу учебного года дарим подарки и оказываем материальную помощь сиротам из школы № 131, – рассказывает ветеран войны, частый гость школы В. Куценко (на снимке справа). – Наша организация в прошлом году закупила продукты на 3500 гривен для личного состава восточного корпуса, выполняющего боевые задачи в зоне АТО; подарили библиотеке школы №131 художественную литературу на 1600 гривен; закупили три комплекта обмундирования на 9100 гривен для воинов Национальной гвардии, направлявшихся в АТО; отремонтировали перевязочную комнату в урологическом отделении Харьковского военного госпиталя на 5000 гривен (начальник отделения – полковник медицинской службы В. Н. Гриневич); к началу учебного года оказали материальную помощь  семи  детям-сиротам школы №131 на 700 гривен; к Новому году вручили подарки восьми таким ребятам на 480 гривен и оказали им материальную помощь на 400 гривен; помогли школе №132 в проведении тренировочных стрельб в клубе «Сафари» на 500 гривен; оказана бесплатная юридическая помощь трем воинам-интернационалистам в судебных процессах.
       В. КУЦЕНКО, 
       пресс-служба ХГСВА.

Патріотичне виховання
Обпалені війною
     З ініціативи керівника музею воїнів-«афганців» «Кімната Пам’яті» Я. І. Богач у Тернопільському технічному ліцеї відбулася зустріч «Їх долі обпалені війною», присвячена Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 28-й річниці виведення радянських військ з Афганістану. 
      До ліцею запросили гурт воїнів-«афганців» «Інтерконтингент» (керівник – Михайло Типило). Пісні цього колективу до глибини запали в душі кожного присутнього в залі, змусивши на мить уявити біль матерів, які не змогли побачити своїх синів, горе дружин, яких ніколи не обійме коханий, дітей, котрі назавжди залишилися без теплої батьківської любові... Не забули згадати в піснях Небесну Сотню і сучасні події в зоні АТО.
      Пам'ять тих, хто не повернувся з поля бою, вшанували хвилиною мовчання. Можливо, раніше тема війни була для учнів не настільки близькою, але зараз це болюча рана для кожного з нас.
      Ми щиро вдячні нашим гостям, які пройшли страшну війну, а сьогодні зайняли активну громадянську позицію, ставши справжніми вихователями юного покоління. Тож маємо надію, що такі зустрічі посіють в душі учнів зерна поваги до славних земляків, а разом з тим зійдуть і перші паростки шани й любові до рідної землі, що й називається патріотизмом.
Ярослава БОГАЧ.

Учатся у фронтовиков
      
      В харьковской средней школе №10 состоялся урок мужества.  Старшеклассники пообщались с участниками боевых действий в Афганистане, Чехословакии и уже сегодняшними ветеранами – участниками АТО. 
      Заместитель председателя Харьковского городского Союза ветеранов Афганистана Геннадий Ломакин поделился своими воспоминаниями о службе, рассказал о том, чем сейчас занимаются ветераны локальных войн, о воинской дружбе и боевом братстве. Он пригласил ребят поучаствовать в ежегодном литературно-художественном конкурсе «Во имя жизни, мира и любви…», который уже несколько лет проводится в Харькове и области. 
      Депутат горсовета, участник боевых действий в зоне АТО Иван Ракич рассказал о своей службе, о боевых товарищах,  которые сегодня защищают суверенитет Украины, охраняют мирное небо нашей страны.
      Ветераны пожелали школьникам хорошо учиться, быть достойными наследниками старших поколений и если придется, то без всяких сомнений стать на защиту нашей Родины.
      
      Пресс-служба ХГСВА.

Поздравляем!
Заслуженная победа
      Фильм херсонских воинов-интернационалистов Виктора Быкодира и Александра Елагина «Зенитчица» получил очередное международное признание, став лауреатом третьей степени VIII Независимого международного интернет-фестиваля авторского кино. 
      Кинолента рассказывает о судьбе ефрейтора Алевтины Ивановны Коробковой. Фильм условно можно разделить на три части. Первая – «Долг» – о детстве и юности героини, о том, что у девушки не возникло и тени сомнения идти на фронт, когда в класс к школьникам пришёл военный с вопросом: «Кто готов защищать Родину?» «Встали все, как один», - говорит героиня. 
      Алевтина дошла до Берлина со своим самоходным артиллерийским орудием, на лицевой части которого было выбито три звёздочки (это означало – сбиты три самолёта). Девушка стояла с карабином на посту, ходила в атаку с пехотой, выполняла все задания, которые ей поручали командиры. 
      Во второй части, которая называется «Доброта», рассказывается о молодом раненом немецком солдате. Во время зачистки Брянского леса девушке пришлось сопровождать его, и до сих пор Алевтина Ивановна помнит то чувство сострадания, которое испытывала даже к раненому врагу. Какие чувства испытывала она, видя смерть своих сослуживцев, боевых побратимов каждый день… 
      Третья и заключительная часть – «Любовь» – о глубоком чувстве, ставшем главным в течение всей жизни. Командир самоходного артиллерийского орудия Николай Гусев был тем единственным и неповторимым для Али. Потрясает душевная чистота молодых людей, любви которых, увы, помешала война. 6 марта 1945 года при взятии Кенигсберга Николай погиб, а Аля всё ждала... Хотя жизнь и подарила ей семью, но та любовь навсегда осталась в сердце.
      «Зенитчица» – документальный фильм о долгой достойной жизни, в которой есть всё: патриотизм и готовность к подвигу, стремление отдать в любую минуту собственную жизнь на благо Родины, искренняя любовь,  долгий путь, кульминацией которого стал рассказ 92-летней героини. А может, это жизнь во имя памяти подвига? Пусть зритель сам думает в реалиях нашего времени ... 
       Поздравляем создателей фильма – наших боевых товарищей Александра Елагина и Виктора Быкодира с заслуженной победой на независимом конкурсе, где голосование было народным!
       Надежда ЛЕБЕДЕВА.

ДІЙСНА ДОПОМОГА ЧИ ПІАР?
        В Україні набирає обертів флешмоб  #22PushupChallenge. Для попередження самогубств, з метою звернути увагу до вирішення проблем ветеранів з посттравматичними  розладами для адаптації у мирному житті  з’явився рух, суть якого – 22 віджимання від підлоги. Процес треба зняти на відео й викласти у соціальну мережу.
     Флешмоб у перекладі з англійської – миттєвий натовп, заздалегідь спланована акція, в якій велика група людей з’являється в громадському місці, виконує обговорені дії й швидко зникає. 
         Торік департамент у справах ветеранів США оприлюднив жахливі цифри про самогубства серед ветеранів. Така проблема є і в нашій державі. За офіційними даними за минулий рік 63 військовослужбовця Збройних Сил України  закінчили життя самогубством. 
В Україні флешмоб набирає популярності. У ньому беруть участь  рядові військовослужбовці, офіцери, генерали. Підключилися до нього і ветерани Військового інституту. Це стало модно не тільки для представників військових формувань, але і для цивільних людей, зокрема народних депутатів, представників структур влади. 
     Але цей захід викликає подвійне почуття: чи дійсно це допоможе ветеранам вирішити їхні проблеми? Усі віджимаються,  водночас одна із посадових осіб, фіктивно пославшись на списки учасників АТО, стала зі своїми родичами власницею кількох гектарів землі. Законодавці віджимаються, але ветерани не можуть знайти собі роботу, сім’ї загиблих соціально не захищені.  Представники владних структур віджимаються, а ветерани з інвалідністю не можуть отримати протез замість руки чи ноги, що втратили  під час бойових дій…
         Щоб створити дієву державну  систему допомоги учасникам АТО для організації та проведення заходів відновлення психологічного стану, реабілітації (реадаптації) психо-травмованих військовослужбовців, керівники різного рангу замість дійсного вирішення проблем ветеранів заходились, здається,  власним піаром.

Микола ДОРОХОВ, 
голова Ради ветеранів Військовогоі нституту 
КНУ імені Т. Шевченка, учасник бойових дій в Афганістані. 

Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)

КНИГА ВДЯЧНОСТІ ТА ПОШАНИ

        ЛЕГАСОВА Любов Володимирівна – заступник генерального директора з наукової роботи  Національного музею історії України у Другій світовій війні.   
        Бере активну участь у керівництві й створенні матеріальної бази музею, багатьох творчих музейних експозицій, присвячених подіям в Афганістані, воїнам-інтернаціоналістам. Проводить наукову і виховну роботу з населенням України, насамперед з молоддю, на прикладах героїзму і самовідданості учасників бойових дій в інших державах.
     ЛЕЛИК Петро Васильович — український політолог, публіцист, аналітик, радник Прем'єр-міністра Л. Кучми, керівник аналітичного центру при Президентові України, автор багатьох публікацій.
      Народився 1960 року в селі Лосяч  Борщівського району, Тернопільської області. У 1987 році опублікував у співавторстві з Андрієм Лазарчуком російськомовну статтю «Големхочетжить», в якій критично аналізувалося походження і становлення радянського адміністративно-господарського апарату. З огляду сучасності у тій статті не було враховано всі вагомі обставини, тому висновки й рекомендації вийшли хибними.
     У 1989–1990  — довірена особа на виборах у ВР УРСР відомого дисидента В. Чорновола. У 1990–1992 працював у Львівській обласній раді.
    У 1992–1993 — радник Прем’єр-міністра Л. Кучми. 1994–2004  — керівник аналітичного центру при Президентові України.
    Активно підтримував громадсько-політичний рух ветеранів Афганської війни, був радником голови УСВА з політичних питань.
      Після Помаранчевої революції усунутий з посади, але продовжував займатися політологією і публіцистикою. Критикував «помаранчевих» керівників держави В. Ющенка,  Ю. Тимошенко та  A. Яценюка за відсутність державного мислення і дріб'язковість, за допущення в Україні панування олігархату «Великого базару» і практики соціал-дарвінізму. 
      Після приходу до влади В. Януковича передбачав ще один Майдан, що і справдилося у листопаді-грудні 2013 року у вигляді Євромайдану.
      Головним завданням української держави в сучасних умовах вважав «усунення великого капіталу від влади і припинення практики соціал-дарвінізму».
      Публікації: «Голем хочет жить» (1987), «Зимбабве как национальная мечта» — 1, 2 (2009), «Країна загального режиму» — 1, 2 (2011).
       Раптово помер 3 лютого 2013 року.

         ЛЕСІК Лариса Іванівна – головний бухгалтер Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) до 2013 року. 
         Багато зусиль віддавала вирішенню питань фінансового забезпечення статутної діяльності організацій УСВА.

       ЛІПАТОВ Валентин Миколайович – український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол  (26 лютого 1992 р.).
      Народився  9 квітня 1930 року в  Смілі на Черкащині.  
      Був заступником Постійного представника Української РСР в Організації Об'єднаних Націй. З 11 червня 1985 р. до 29 березня 1996 р. — заступник міністра закордонних справ України. Член делегації України на 49-й сесії Генеральної асамблеї ООН. 
    Власним авторитетом і діяльністю підтримував міжнародну діяльність УСВА, передусім, у гуманітарній сфері, ліквідації наслідків Афганської війни, розшуку військовослужбовців, які пропали без вісті й потрапили у полон в Афганістані у період 1979–1989 р.р. 
     Член митно-тарифної ради України. Член урядової групи для ведення міжурядових переговорів з країнами – учасницями будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд у питаннях, пов'язаних з продовженням спорудження цього комбінату, а також для координації роботи іноземних підрядних організацій.
    Член української частини Міжурядової українсько-німецької комісії у справах депортованих німців, які повертаються в Україну.

        ЛИСИЦЬКИЙ Віктор Іванович – український політичний і державний діяч.
Народився 6 серпня 1945 р.  в селі Шаркоє Ошської області Республіки Киргизстан. У 1949 р. родина повернулася в Миколаїв. 
       У  1963 р. закінчив Миколаївський суднобудівний технікум, технік-теплотехнік; у 1973 р. закінчив Миколаївський суднобудівний інститут ім. адм. С. О. Макарова, інженер-механік; у 1981 р. закінчив заочну аспірантуру НДІ по ціноутворенню Ради Міністрів СРСР, кандидат економічних наук.
      Починаючи з 16 років, більше чверті століття працював на Чорноморському суднобудівному заводі, де пройшов шлях від слюсаря до заступника генерального директора з економіки.
     У 1961 –1962 – слюсар ЮТЗ «Заря», Миколаїв. 1964 – слюсар ЗСУ №462 тресту «Укренергочормет», Запоріжжя. 1964–1967 – служба в армії, в/ч 11945 у Бельцах, Молдова. 1967–1991 – працював у  ВО «Чорноморський суднобудівний завод» у Миколаєві на посадах інженера, старшого інженера, заступника начальнику відділу АСУВ, головного економіста, заступника генерального директора з економіки.
     У 1991 – 1992 –  заступник Повноважного представника України в Російській Федерації (Москва). У 1992–1993 – завідувач відділом і заступник завідувача відділом Адміністрації Президента України. 1994–1995 – заступник начальника управління Кабінету  Міністрів України. 1995–1999 – радник і керівник групи радників голови Національного банку України. 1999 – 2001 –  урядовий секретар Кабінету Міністрів України. 2001–2002 – директор Державного департаменту інформатизації та комп’ютерних мереж.  З 2002 – радник голови правління «ПриватБанк», Дніпропетровськ.
      Народний депутат СРСР, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи. Своєю роботою у Верховній Раді СРСР і органах державної влади України постійно підтверджував вірність правоцентристським ідеалам розвитку суспільства. Член політичної партії України «Християнсько-демократичний союз», секретар партії з соціально-економічних питань.
         Працюючи на відповідальних державних посадах, підтримував діяльність УСВА, з повагою ставився до ветеранів війни в Афганістані.
Автор великої кількості статей з питань макроекономічної політики, розвитку виконавчої влади та інформатизації. У співавторстві з Віктором Ющенком написав книгу «Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні».

На захисті прав ветеранів
На вимоги «афганців»
        На вимоги ветеранів афганської війни, зокрема учасників проведених акцій і зустрічей на високому рівні представників УСВА і парламенту, Верховна Рада України ухвалила закон щодо запровадження електронного квитка у міському пасажирському транспорті, в якому за фактом відтерміновано монетизацію пільг на перевезення в усіх видах транспорту.
        За закон реєстраційний № 4121  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» 17 січня 2017 року проголосували 265 депутатів, повідомляє кореспондент Укрінформу.
        Закон ухвалено у зв'язку з тим, що сьогодні чинними нормативно-правовими актами не врегульовано питання щодо можливості впровадження світового досвіду використання сучасних ефективних електронних автоматизованих методів обліку пасажироперевезень у міському пасажирському транспорті.
             У пояснювальній записці до документа зазначено, що  нинішня система оплати та контролю проїзду в міському пасажирському транспорті є застарілою та має багато недоліків: саме по собі використання паперових квитків (які часто взагалі відсутні) не дає можливості проконтролювати реальний пасажиропотік на маршрутах громадського транспорту і відповідно – обіг готівкових коштів; призводить до погіршення рівня безпеки перевезення пасажирів громадським транспортом.
             Очікується, що впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду забезпечить багато економічних переваг. Електронний облік пасажиропотоку на маршрутах громадського транспорту дозволить оцінити реальний обіг коштів, а відповідно – оцінити обгрунтованість тарифів на перевезення і можливості оновлення автопарку перевізника. Окрім того, система забезпечить можливість зручної, швидкої оплати і контролю проїзду, а також зменшиться час затримки громадського транспорту на зупинках. Це також дозволить впроваджувати різноманітні гнучкі тарифні системи.
             Законом встановлено і обов'язкове забезпечення пільгових категорій населення там, де запроваджено автоматизовану систему, відповідними електронними квитками.
              Закон надає повноваження органам місцевого самоврядування впроваджувати автоматизовані системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та самостійно визначати порядок їх функціонування, а також затверджувати правила користування міським пасажирським транспортом.
        
            Президент України Петро Порошенко підписав закон про запровадження  єдиного електронного квитка у міському громадському транспорті.  Згідно з інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті Верховної Ради, закон №4121 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті" повернули до парламенту з Адміністрації Президента з підписом глави держави 3 лютого.
                Закон вводить автоматизовану систему оплати проїзду в міському пасажирському транспорті, надає відповідні повноваження органам місцевого самоврядування, встановлює обов'язковість забезпечення пільгових категорій населення електронними квитками в населених пунктах, де запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду, і визначає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за проїзд пасажира без реєстрації або компостування проїзних документів.
Прес-служба УСВА.

Врятуємо бібліотеку!

Голові Федерації профспілок України
Г. В. Осовому
Шановний Григорій Васильович!

   Звертаюся до Вас як голова Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), а також як голова наглядової ради Національної бібліотеки для дітей.
   Приміщення нашої спілки в Луцьку – в близькому сусідстві з профспілковою бібліотекою на проспекті Молоді. Наші ветерани, члени їхніх сімей є читачами цієї бібліотеки, ми у них часто проводимо наші зустрічі й маємо з колективом бібліотеки дружні стосунки.
   Президія ФПУ 20.12.2016 року прийняла рішення про продаж приміщення бібліотеки під комерційне використання. Як стало відомо нашим ветеранам-«афганцям», це рішення прийнято не лише без врахування громадської думки, але і без рішення президії федерації профспілок області. 
   Незрозуміла причина цього продажу, адже бібліотека перебуває на самофінансуванні, не має боргів ні по зарплаті 10 працівників, ні перед бюджетом, ні перед комунальними установами.
   Прошу Вас ініціювати відміну цього рішення, оскільки, на мою думку, воно суперечить ідеологічним засадам діяльності профспілок, по-перше, і, по-друге, залишить найбільший мікрорайон Луцька без такого культурного і соціального закладу.
   Уже зараз громадська думка жителів міста, які дізналися про намір продажу, працює не на авторитет профспілок.

З повагою –  
Сергій ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ,
голова УСВА,
голова наглядової ради Національної бібліотеки для дітей України.




Что изменилось в новом году?

     С 1 января 2017 года вступили в силу законы Украины «О Государственном бюджете Украины на 2017 год» от 21.12.2016 № 1801 (далее — Закон 1801), «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины» от 06.12.2016 № 1774 {далее — Закон 1774), которыми урегулированы отдельные вопросы пенсионного обеспечения в 2017 году. 
     Предлагаем вашему вниманию обобщенные данные о пенсионных изменениях, которые произошли в этом году. 
     1. Законом 1801 с 01.01.2017 размер прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность, составляет 1247 грн, с 01.05.2017 — 1312 грн, с 01.12.2017 — 1373 грн.
Размер прожиточного минимума на одного человека в расчете на месяц с 01.01.2017 составляет 1544 грн, с 01.05.2017 — 1624 грн, с 01.12.2017 — 1700 грн.
      Прожиточный минимум для трудоспособных лиц с 01.01.2017 составляет 1600 грн, соответственно максимальная величина базы начисления единого взноса равняется 40000 грн (двадцать пять размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц, установленного законом), на которую начисляется единый взнос. С 01.05.2017 этот показатель установлен в размере 1684 грн, максимальная величина — 42 100 грн. С 01.12.2017 прожиточный минимум для трудоспособных лиц составит 1762 грн, максимальная величина — 44 050 грн.
     2. Согласно Закону 1774:
     2.1. В 2017 году продлен особый порядок выплаты пенсии работающим пенсионерам, который действовал в 2016 году. Вместе с тем введен новый порядок выплаты пенсии отдельным категориям работающих пенсионеров.
     В связи с внесением изменений в законы Украины «О судебной экспертизе», «О Национальном банке Украины», «О службе в органах местного самоуправления», Положение о помощнике-консультанте народного депутата Украины, утвержденное Постановлением Верховной Рады Украины от 13.10.1995, выплата пенсии лицам, которые работают:
   – в должностях судебных экспертов, служащим Национального банка в период работы в Национальном банке, в должности помощника-консультанта народного депутата Украины (кроме инвалидов I и II групп, инвалидов войны III группы и участников боевых действий, лиц, на которых распространяется действие пункта 1 статьи 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты»); 
– в органах местного самоуправления должностными лицами местного самоуправления (кроме инвалидов I и II групп, инвалидов войны III группы и участников боевых действий, лиц, на которых распространяется действие пункта 1 статьи 10 Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», и лиц, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов военной службы, ветеранов органов внутренних дел, ветеранов Национальной полиции и некоторых других лиц и их социальной защите»), осуществляется в следующем порядке: пенсии, назначенные согласно законодательству Украины, размер которых превышает 150% прожиточного минимума, установленного для лиц, утративших трудоспособность, выплачиваются в размере 85% назначенного размера, но не менее 150% прожиточного минимума, установленного для лиц, утративших трудоспособность.
     Указанный порядок выплаты распространяется на работающих лиц независимо от закона, по которому им назначена пенсия.
     Выплата пенсий, назначенных лицам, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов военной службы, ветеранов органов внутренних дел, ветеранов Национальной полиции и некоторых других лиц и их социальной защите», согласно законам Украины «О государственной службе» и «О пенсионном обеспечении
лиц, уволенных с военной службы, и некоторых других лиц» в период работы в должностях государственной службы, определенных Законом Украины от 10.12.2015 № 889-ІІІ «О государственной службе», а также в должностях и на условиях, предусмотренных законами Украины «О прокуратуре», «О судоустройстве и статусе судей», а также выплата пенсии другим лицам, которым пенсия назначена согласно законодательству, в период службы в органах местного самоуправления осуществляется в полном объеме.
     Особый порядок выплаты пенсии в 2017 году не применяется к лицам, которые проходят военную службу или находятся в должностях в Национальной полиции Украины.
     2.2. По 31.12.2017 максимальный размер пенсии (с учетом надбавок, повышений, дополнительной пенсии, целевой денежной помощи, пенсии за особые заслуги перед Украиной, индексации и других доплат к пенсии, установленных законодательством, кроме доплаты к надбавкам отдельным категориям лиц, имеющих особые заслуги перед Родиной) не может превышать 10 740 грн.
     3. Согласно Налоговому кодексу Украины изменен размер пенсии, которая является базой для налогообложения.
     Налог на доходы физических лиц и военный сбор взимаются с пенсий/ ежемесячного пожизненного денежного содержания, если их размер превышает десять размеров прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность (в расчете на месяц), установленного на 1 января отчетного налогового года, — в части такого превышения. Базой налогообложения является размер, который превышает 12 470 грн в месяц (в 2016 году — 10 740 грн). Ставка налога на доходы физических лиц — 18%, военного сбора — 1,5% базы налогообложения.
     Круг лиц, которым предоставляются льготы по взысканию налога, остался неизменным.

«Пенсійний кур'єр».

Добрі справи молодих ветеранів

       Дмитро Зубович іще зовсім недавно тримав у руках зброю, а сьогодні він воює на іншому фронті, відстоюючи права своїх побратимів.
      — Якщо ми не переживатимемо за кожного нашого пораненого товариша й не доводитимемо, що йому потрібна допомога, то чиновники не дбатимуть про воїнів АТО, як колись забували про «афганців», — стверджує Дмитро. — До кожного бійця держава повинна ставитися як до героя.
        Сказано — зроблено. Разом з однодумцями він створив у Бердянську ветеранське товариство. А відповідно до державної програми існує фінансування ветеранських громадських організацій. Тож із травня минулого року діє міська громадська організація на чолі з Дмитром Зубовичем — «Товариство ветеранів АТО — Бердянськ». Окрім того, сьогодні Дмитро – член виконкому й безпосередньо займається питаннями учасників АТО і військових.
        Основна мета діяльності товариства — сприяти консолідації й координації зусиль ветеранів АТО, сімей загиблих, їхніх об’єднань у справі широкого ефективного використання наявних можливостей для забезпечення захисту їхніх політичних, економічних, соціальних прав, для надання оздоровчої, психологічної, моральної та матеріальної допомоги, зокрема, для розв’язання житлових проблем.
— У Бердянську були проблеми із виділенням ветеранам земельних ділянок. Особливо гостро це питання стояло 2015 року. Проте сьогодні ситуація змінилася на краще. Уже 170 учасників АТО мають свої шість соток, — говорить Дмитро.
      На рахунку членів організації є чимало добрих справ. Зокрема, з допомогою меценатів у ветеранському приміщенні створено хостел для тимчасового перебування атовців. На базі дитячого оздоровчого центру «Червона гвоздика» організували перший регіональний з’їзд сімей інвалідів війни і сімей бійців, загиблих в АТО. На відпочинок, оздоровлення і реабілітацію приїхали дорослі й діти з усіх куточків Запорізької області. Саме в Бердянську учасники антитерористичної операції з Буковини проходили арт-терапію в «Академії ремесел».
      А ще були безкоштовні ковзанки для дітей бійців АТО, уроки мужності з участю захисників України. Напередодні Дня незалежності України тут відкрили стенд, присвячений загиблим героям АТО: жертвами неоголошеної війни на Донбасі стали 12 жителів Бердянська і  району.

Наталія ЗАДВЕРНЯК
(«Народна армія»).

Люди і час
Секунда на подвиг
       Трудно переоценить роль советских военных специалистов в деле становления корейской государственности, включая обеспечение безопасности её высшего руководства. Советский военный специалист, украинец, младший лейтенант Яков Новиченко спас Ким Ир Сена и других руководителей КНДР от гибели.
        Заместитель начальника 7-го управления Главного политуправления армии и флота составил донесение о подвиге Новиченко: «1 марта 1946 года в Пхеньяне на Вокзальной площади во время митинга по случаю мартовского антияпонского восстания в 1919 году младший лейтенант Новиченко Яков Тихонович (рождения 1914 г., уроженец Новосибирской области, Доволенского района, село Травны) совершил героический подвиг.
        Товарищ Новиченко командовал взводом, выделенным для охраны трибуны и наблюдения за порядком на площади. Расставив своих подчинённых и отдав последние распоряжения, он поднялся на нижнюю площадку трибуны. В этот момент из толпы была брошена граната на трибуну, где стояли руководители Временного народного комитета Северной Кореи во главе с Ким Ир Сеном и представители советского военного командования. Тов. Новиченко в целях спасения стоявших на трибуне схватил гранату, намереваясь отбросить её в сторону, но она разорвалась у него в руке.
        В результате взрыва у тов. Новиченко раздроблена кисть правой руки, которую уже ампутировали, ранены обе ноги, левая рука и левый глаз».
        Отбросить в сторону гранату Новиченко не мог – шла многолюдная демонстрация. И он накрыл её своим телом.
        Майор медицинской службы Елизавета Богданова, принявшая Новиченко в госпитале, сделала такую запись: «Оторвана правая рука, многочисленные повреждения грудной клетки, выбит левый глаз, многочисленные ранения на других участках тела, особенно повреждены пальцы на стопах, в которых торчали сплошные осколки».
Несмотря на ужасные раны, младший лейтенант выжил. Оперировавший его хирург утверждал, что жизнь офицера спасла толстая книга, спрятанная за пазухой. Якобы она приняла на себя осколок, который в ином случае поразил бы сердце.  
        После выписки из госпиталя Яков Тихонович получил от Ким Ир Сена портсигар с дарственной надписью: «Герою Новиченко от председателя Народного комитета Северной Кореи Ким Ир Сена». Государственных наград в КНДР тогда не было.
        После утраты руки он был вынужден демобилизоваться,  вернулся в родное село в  Новосибирской области, жил размеренной деревенской жизнью с женой и шестью детьми.  
        Яков Новиченко родился 28 апреля 1914 года в семье украинских переселенцев, в Красной армии – с 1938-го, на офицерских должностях – с 1944-го. 
         За образцовое выполнение заданий командования на фронте борьбы с японскими захватчиками и проявленные при этом доблесть и мужество командир взвода 209 мотобатальона 209 танковой бригады 10 механизированного корпуса младший лейтенант Я. Т. Новиченко был представлен к медали «За отвагу» и от  имени Президиума Верховного Совета СССР приказом по войскам 25-й армии № 0171/н от 29 декабря 1945 года по личному составу был награждён медалью «За боевые заслуги».
        Судя по документам, обнародованным в последнее время, только в 1948 году по прямому ходатайству Маршала Советского Союза Мерецкова (вх. 07982 – 16.4.48; исх. ГУК 995853 – 17.3.47) был оформлен Наградной лист на награждение командира взвода 34 мехполка 19 мехдивизии младшего лейтенанта Новиченко орденом Красного Знамени, в котором были заполнены  не все пункты анкетной части, а в разделе «Краткое, конкретное изложение личного боевого подвига или заслуг» записано следующее: «1 марта 1946 года, будучи в охране трибуны, на которой находились руководители Компартии Кореи, правительство Кореи и представители сов. командования, во время демонстрации корейского народа в Пхеньяне перехватил брошенную на трибуну гранату, чем спас жизнь находившихся на трибуне лиц. Разрывом гранаты оторвана кисть правой руки и нанесено 5 ранений по телу».
        Далее идёт ссылка на резолюцию генерала Лободы: «Если будем награждать ещё раненых – включить в проект Указа».
        Указом Президиума Верховного Совета СССР от 30.05.1951младший лейтенант Я. Т. Новиченко за свой подвиг в Корее в 1946 году награждён орденом Красного Знамени.
        Вспомнили о подвиге офицера Новиченко в 1984 году, когда Ким Ир Сен отправился с официальным визитом в СССР. Он попросил разыскать своего спасителя, по пути в Москву встретился с ним в Новосибирске и объявил решение о присвоении ему 28 июля 1984 года звания Героя Труда КНДР.
        После встречи с вождём Кореи Яков Тихонович со своей большой семьёй каждый год отправлялся отдыхать в Северную Корею. Имя «Яков» стало пользоваться в КНДР необыкновенной популярностью. В 1985 году в прокат вышел совместный корейско-советский фильм «Секунда на подвиг», повествующий о тех событиях, а в 1987 году в Корее скульптор Ли Пхен Иль создал монумент «Интернационалист Новиченко» (на снимке), возле которого в день рождения героя проводятся торжественные мероприятия и возлагаются цветы.
        Ким Ир Сен и Яков Новиченко скончались в один год – в 1994-м, но семья Ким Ир Сена, его сын и внук продолжали оказывать знаки внимания семье Новиченко.

                     Валерий АБЛАЗОВ.

ЗВАНИЕ ПО ПРИЗВАНИЮ
       В Колонном зале Киевской городской администрации первый заместитель мэра столицы Г. В. Плис от имени Президента Украины вручил высокие награды киевлянам, среди которых и представитель Киевского городского Союза ветеранов Афганистана Иосиф Борисович Осташинский.
      За большой личный вклад в реализацию государственной политики в сфере социальной защиты и реабилитации людей с инвалидностью, многолетнюю  безупречную работу, высокий профессионализм ему присвоено почетное звание «Заслуженный художник Украины». 
      Про искусство Осташинского уже не раз писалось в средствах массовой информации, в газете «Третій тост» и на сайте УСВА. Это, можно сказать, первый человек в мире, придумавший создавать из спичек не просто копии архитектурных шедевров, впечатляющих зданий, храмов и святынь, а стереобарельефы, как сейчас модно говорить – картины 3D. Причем, очень точные, со строго выдержанными размерами,  с математическими и инженерными тонкостями.  Кроме спичек используются и другие материалы. Храмы, созданные руками мастера, просто светятся, обладают позитивом и солнечной доброй энергетикой, как бы сказали экстрасенсы. А вот священники всех конфессий говорят кратко и емко – благодать.
      Уникальные работы Иосифа Осташинского стоят немалых денег. А вот автор этих шедевров – бессребренник, живет скромно, имея – нет не автомобиль, а обыкновенный старенький  велосипед, который хранит на балконе. 
      У этого человека – богатство настоящее, истинные ценности, которые приобрел за свою жизнь: достойная биография, честное имя, которым гордятся близкие, чудесная любимая семья – жена, дочь, зять, внучка и внук. А еще — массы писем, открыток, которые ему шлют из всех уголков мира. Иосиф Борисович помещает эти благодарности, отзывы о выставках и откровенные письма, стихи  в сборнички, указывая их авторов, чтобы людям было приятно. И, конечно же, издает их и дарит. Притом еще ездит  по стране и дает бесплатные мастер-классы.
      Его ждут дети, педагоги, волонтеры. Его спичечные «Звезды Удачи» учатся делать дети из киевских, запорожских, днепропетровских, ивано-франковских школ. Его «Звезды Победы» – в карманчиках камуфляжей многих солдат, воюющих в зоне АТО. 
    Иосиф Борисович трижды отмечен в Книге рекордов Украины, выставки его работ экспонировались в залах Верховной Рады Украины, престижных картинных галереях,  музеях и школах столицы и регионов  Украины. Ими  восхищались правительственные чиновники, президенты Украины. Было знакомство  с послом Израиля в Украине на одной из встреч, где демонстрировались фотографии синагог мира.  По просьбе присутствующих Иосиф Осташинский рассказал о своем ноу-хау в искусстве. Сколько же разных синагог воспроизвел художник в своих барельефах-миниатюрах! Слушали тогда Иосифа Борисовича с большим интересом. Еще бы, ведь он – автор учебника по “спичечному” делу,  документальный герой многих книг… К тому же, многие годы  активно занимается благотворительностью.
    А какое удивление в глазах у всех, когда Осташинский – инвалид  войны, участник советско-китайского конфликта надевает свои награды. Впору пошутить: покойный Брежнев отдыхает. Но, в отличие от генсека, все они — заслуженные, выстраданные. И за ратный подвиг, и за искусство. Когда-то, прикованный к госпитальной кровати, он, превозмогая боль, учился искусству, чтобы быть полезным людям. И смог достигнуть всеобщего признания своего творчества, и почетное звание подтверждает это.
Алина ТРЕТЯК.

Друга неоголошена війна
 
    Афганістан не минув для Василя Нечипорука безслідно, як і для всіх, хто пройшов через горнило неоголошеної війни. Незаживаюча рана Афганістану – назавжди в їхній пам’яті. Для когось, можливо, ті події – вже історія, а для когось – біль, сторінки біографії, сторінки життя, яких не зітреш і не вирвеш.
      Для молодого Василя Нечипорука, уродженця села Іванька Липовецького району Вінницької області, Афганська війна розпочалася наприкінці 1981 року. 22 вересня він був призваний до армії. Військову підготовку проходив у місті Ілотань (Туркменська РСР). У грудні того ж року продовжив службу в артилерійському полку міста Кундуз (ДРА). Брав участь у рейдах і бойових операціях. У листопаді 1983 року звільнився в запас. 
      Закінчив Вінницький політехнічний інститут за фахом інженер-програміст. Займався підприємницькою діяльністю. Разом з дружиною Маргаритою виростив двох дочок і сина. Нагороджений медаллю «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу», Грамотою Президії Верховної Ради СРСР, відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років виведення військ з Афганістану».
      Василь Степанович проніс пам’ять про війну через довгі роки для того, щоб наш народ міг у повний голос сказати «Ні!» новим кровопролиттям і застерегти всіх від їх розв’язування, але, на жаль, сталося найстрашніше. Майдан, революція, війна на сході – все це нова історія України. Ці сумні події сформували нове суспільство справжніх патріотів, безстрашних українців.
      Одним з таких людей є учасник бойових дій в Афганістані, заступник начальника штабу обласної самооборони, волонтер Василь Нечипорук. Коли на сході країни в березні 2014 року почалася війна, хоч і неоголошена (і в Афганістані була неоголошена), багато наших земляків стали допомагати військовим, і в перших лавах – воїни-«афганці». Не міг залишатись осторонь і Василь Степанович. 
      У травні 2014 року, після анексії Росією українського Криму, почалися події в Слов’янську, перші батальйони добровольців рушили на схід України. Наша армія була, м’яко кажучи, не готова до війни. Не було фінансування, не налагоджено постачання найнеобхіднішого, навіть питної води бракувало…
      Василь прийняв рішення: треба їхати на допомогу. Перший гуманітарний вантаж у зону АТО збирали всім миром, відгукнулися всі небайдужі вінничани: студенти, школярі, бізнесмени, заклади культури, релігійні громади і небайдужі громадяни. Приносили у штаб речі першої необхідності, предмети гігієни, продукти харчування, військову амуніцію. Василь Нечипорук налагодив власний «Бусик» і сів за кермо. З першої поїздки він занурився в атмосферу братерства, взаємовиручки, взаємодопомоги, згадав свої молоді роки… Так було в Афганістані… 
        На сьогоднішній день він здійснив понад 80 поїздок на схід України. Це Слов’янськ, Щастя, Піски, Дебальцеве, Маріуполь, Мар’їнка, де чекають на допомогу наші військовослужбовці й ті, хто живе на лінії розмежування. Василь Степанович жартома каже: «Я частіше там, ніж вдома…» 
      Найбільше закарбувалася в пам’яті поїздка у квітні минулого року в Мар’їнку. Двоє волонтерів з Вінниці й шестеро з міста Бар привезли допомогу, розвантажились, і тут почався наступ диверсійної групи. Волонтери нарівні з військовими тримали оборону впродовж  п’яти годин. Обійшлося без людських втрат, це заслуга також і волонтерів, приклад бойового братерства, мужності, незламності.
      Разом з Василем Степановичем займається волонтерською діяльністю і син Микола (на знімку). Батько для нього – взірець в усьому. Василь Нечипорук нагороджений відзнакою УПЦ КП, медалями «За жертовність і любов до України», «Волонтер України БСП «Донбас», «Бойовий волонтер», «За гідність і патріотизм», а його 18-річний син – медаллю «Волонтер України».
      Волонтери вдячні міській, обласній радам, підприємству «Автодор», місцевим підприємцям, які допомагають з паливом. Девізом їхнього життя став вислів «Ми боремося за свою землю, своє майбутнє, і у нас просто немає права на поразку!»

Алла ЗАРУБЕНКО, 
науковий співробітник відділу військової історії 
Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Благодійність
Знання дарують крила

      У Колонній залі Київської міськдержадміністрації відбувся організований студентами Університету банківської справи благодійний бал, під час якого проведено відкриті торги з лотами від відомих українців і лотерею. В його організації, підготовці й проведенні брала участь Українська Спілка ветеранів Афганістану.
     Відкрили бал урочистим полонезом дебютанти – студенти Університету банківської справи. Виступили артисти Київського національного академічного театру оперети, автор-виконавець, кавалер бойових орденів В'ячеслав Купрієнко, співачка Леся Горова, гурт «Voc OUT» та інші. 
     Хореограф школи танців «Big Dance» Роман Грицина провів для гостей майстер-клас бальних танців.  Він також допомагав студентам у підготовці до балу. «Дякую за довіру і можливість виступити хореографом-постановником. Мені було дуже цікаво працювати зі студентами над постановками», – сказав він.
     Гасло одинадцятого Аукціону надій – «Знання дарують крила!». Молодь збирала кошти для допомоги воїнам АТО, ветеранам війни в Афганістані та членам їхніх родин. Мета – дати шанс колишнім військовим адаптуватися до мирного життя й досягнути успіху, започаткувати власний бізнес, пройти перекваліфікацію, тренінги і навчання з успішними й відомими українцями.
     Меценати лотів – представники влади, керівники банківських установ, бізнесмени, митці, автори друкованих видань, культурні та громадські діячі. 
       Серед лотів: ікона «Спас» від Олександри Теліженко; фотолітопис "Ще не вмерла України ні слава, ні воля! Шлях нескорених" від першого заступника Прем’єр-міністра України, міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Kубіва; книги УСВА серії «Афганська арена», авторами яких є учасники бойових дій в Афганістані Валерій Аблазов, Сергій Червонописький, Валентин Герасименко, Володимир Сіроштан та інші;  платівка "Брюссель", диск "Найкраще" від лідера групи «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука; диски з підписами від переможниці «Євробачення-2016» Джамали і відомого виконавця-«афганця» В’ячеслава Купрієнка; картина «Листопад» художниці Галини Бодякової; картина «Зимонька» від живописця-аквареліста Дмитра Ачкасова; картина «Українка з писанками» від Катерини Ющенко, голови Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна-3000»; сертифікат «Ранкова кава» та інші.
     На відкритих торгах і тихому аукціоні було продано більше 30 лотів, вдалося зібрати понад 395 тисяч гривень. 
     Партнери благодійного балу: Київська міська державна адміністрація, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Київський національний академічний театр оперети, Асоціація благодійників України, школа танців «Big Dance».
     Започаткований 2006 року благодійний проект «Аукціон надій» – дворазовий переможець Національного конкурсу «Благодійна Україна». Це одна з масштабних молодіжних доброчинних акцій в країні. За десять років студенти Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи» зібрали понад 2 мільйони гривень і здійснили на ці кошти десять важливих соціальних проектів.
     Прес-служба УСВА,
     Прес-служба Університету банківської справи.

Пам’яті бойового товариша

     19 січня на 53-му році життя перестало битися серце учасника бойових дій в Афганістані, відомого автора-виконавця Сергія Олексійовича Захарова. 
     Сергій Олексійович був членом УСВА, займався пісенною творчістю, писав і сам виконував пісні на «афганську» і воєнну тематику. На замовлення керівників організацій УСВА він брав участь у багатьох концертах у різних регіонах країни. Виступав перед військовослужбовцями і ветеранами війни у госпіталях, у зоні АТО. Пісні барда полюбили учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти, молодь, його добре знали в Україні й на теренах СНД.
    За свою військову і творчу діяльність Сергій Захаров був нагороджений медалями і відзнаками держави  та УСВА.
    Правління Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) висловлює щирі співчуття рідним і близьким.

Нове видання
Під гарячим небом Афганістану

     У серії «Моя Сторожинеччина» вийшла нова книга – «Бойовими дорогами Афгану».
      Автор-упорядник Я. Р. Лижник зібрав матеріали про земляків – уродженців і жителів Сторожинецького району Чернівецької області, яким довелося воювати у складі Обмеженого контингенту радянських військ під гарячим небом Афганістану в 1979–1989 роках. Це спогади очевидців про ті вже далекі події, короткі розповіді про краян – військовослужбовців 40-ї армії, які повернулися до рідних домівок, хвилюючі рядки з синівських вісточок додому і з листів батьків до далекого Афганістану.
      Окремий розділ – про тих хлопців, які полягли на афганській землі й повернулися з війни до рідних осель в оцинкованих домовинах. Загиблі воїни з Сторожинеччини Валерій Гринчук, Томас Дроздик, Валерій Савчук, Ольвіян Танявський, Юрій Токарюк, Флоря Штирбу за мужність і героїзм нагороджені посмертно орденом Червоної Зірки. Вже чимало земляків, які пройшли пекло афганської війни, відійшли у вічність на рідній землі.
      У книзі є також відомості про зародження і діяльність районного осередку воїнів-інтернаціоналістів, вірші, фотографії.

Спорт
Вшанували батька героя
      У районному центрі Заліщики, що на Тернопільщині, відбувся традиційний XXXI зимовий турнір з міні-футболу на Кубок пам’яті загиблого в Афганістані Валерія Луб’янського.
      Змагання відбулися з ініціативи Заліщицької районної організації УСВА на місцевому стадіоні зі штучним покриттям «Дністер». Найсильнішими серед 15 колективів виявилася команда «Прогрес» села Добрівляни, друге місце – у команди «Адріатика» з міста Заліщики, на третьому – футболісти із села Поділля.
      Команда-переможець нагороджена перехідним кубком, який вручив батько полеглого воїна. Трьом найсильнішим колективам голова Заліщицької райдержадміністрації Борис Шипітка вручив медалі й премії.
      Представники команд разом з народним депутатом України Олегом Барною завітали до батька Валерія Луб’янського – Михайла Григоровича (на знімку) і вручили йому подарунок.
Кубок залишився у господарів
         У спортзалі Кременецької гуманітарно-педагогічної академії на Тернопільщині відбувся традиційний міжобласний турнір з міні-футболу пам’яті полеглих в Афганістані воїнів Валерія Дмитровича Циганюка, Михайла  Олександровича Циганюка і Героїв Небесної Сотні.
      Кременецький міський голова О. А. Ковальчук, голова Тернопільської обласної організації УСВА С. Є. Лісовий, голова Кременецької районної організації УСВА  С. В. Стецюк у своїх виступах зазначили, що завдяки таким турнірам пам’яті у молоді виховуються воля до перемоги, завзятість, спортивна злість і командний дух. На прикладах патріотизму, мужності й самопожертви воїнів-«афганців», Героїв Небесної Сотні та учасників АТО ми повинні виховувати молодь.
    У турнірі взяли участь вісім юнацьких колективів Тернопільської і Львівської областей. У запеклій і безкомпромісній  боротьбі найсильнішою стала команда «Буревісник» з Кременця, якій і вручили перехідний кубок, друге і третє місця вибороли команди з Львівської області – із Буська і Соснівки. Усім командам-учасникам передано призи й подарунки. 
Василь КОГУТ, 
перший заступник  голови ТОО УСВА.

На помості – юні богатирі

      У спортивній залі Нововодолазької ДЮСШ на Харківщині відбулася відкрита першість району з гирьового спорту на честь воїна-інтернаціоналіста Героя Радянського Союзу М. П. Ноги.
      У змаганнях взяли участь юнаки і дівчата 2000 року народження і молодші. На шести помостах відбувалася напружена боротьба за першість у семи вагових категоріях. Разом із місцевими спортсменами змагались атлети з Харкова і Близнюків (останні є одними з найсильніших в Україні).
      На урочистому відкритті турніру учасників тепло привітали заступник начальника відділу освіти Л. М. Чаюк, голова     Нововодолазької районної спілки воїнів-інтернаціоналістів С. Ф. Воротняк,, майстер спорту СРСР і України Ю. М. Покальчук, ветеран спорту М. Я. Паламарчук. 
      Злітали догори металеві кулі вагою від 5 до 16 кілограмів. Умілі руки юних богатирів робили це впевнено і красиво. Особливо відзначилася чемпіонка України серед дівчат Альона Килипко. Як і належить лідерові, вона використала всі відведені для змагань 10 хвилин і показала 155 підйомів 16-кілограмової гирі. Свій особистий рекорд Альона поліпшила аж на 25 підйомів.
      У командній боротьбі не було рівних спортсменам Нововодолазької ДЮСШ. Цього разу для загального успіху доклали зусилля не лише наші імениті тренери В. В. Шило і В. Д. Божедай. Значний внесок у перемогу зробив молодий фахівець, кандидат у майстри спорту Д. Д. Веремій, який працює на базі Бірківської ЗОШ. Другими у командному заліку стали юні атлети з Близнюків, на третьому – представники ДЮСШ №16 із Харкова.
      Спортсмени і фахівці відзначили високий рівень проведення змагань. Урочисте відкриття, суддівство, яке очолив В. Д. Божедай, своєчасне опрацювання протоколів – усе це дозволило зробити турнір справжнім святом. 
      Адміністрація ДЮСШ висловлює щиру вдячність Нововодолазькій районній раді за фінансову підтримку не лише цього турніру, а й участі спортсменів школи у змаганнях високого рівня.

Сергій ВОРОТНЯК, 
голова Нововодолазької  районної спілки воїнів-інтернаціоналістів.

 

 

                          "ТРЕТІЙ ТОСТ" №1-2 (577-578), СІЧЕНЬ 2017 РІК

 

Вітаємо у новому році!


Перший крок назустріч «афганцям»
Відповідно до попередньої домовленості з учасниками масової попереджувальної акції ветеранів афганської війни, проведеної  7 грудня 2016 року під стінами парламенту України,  Голова Верховної Ради Андрій Парубій 19 грудня прийняв членів Правління УСВА Сергія Червонописького, Валерія Аблазова, Віктора Волошина, Сергія Лісового, Миколу Приступу і представника ветеранів  МВС України Віталія Волика.
У зустрічі та обговоренні вимог і пропозицій ветеранів взяли участь міністр соціальної політики України Андрій Рева, голова Комітету ВРУ у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Олександр Третьяков, завідувач секретаріату Комітету Наталія Шамбір.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій на початку зустрічі наголосив, що Верховна Рада, її керівники відкриті для спілкування і зовсім не потрібно виводити людей на вулиці з метою добитися діалогу. Голова УСВА Сергій Червонописький заперечив і наголосив, що на багаточисельні звернення ветеранів афганської війни не було жодної реакції  з боку керівників Верховної Ради і лише на вимогу масової акції така зустріч відбувається.
Далі було конструктивне обговорення конкретних пунктів вимог, насамперед, це поновлення прав сімей загиблих воїнів, монетизації пільг, підвищення мінімальних і перерахування призначених пенсій, житлової проблеми, питання лікування, протезування, забезпечення автомобілями і засобами пересування  інвалідів війни тощо.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій підтримав вимогу ветеранів щодо поновлення прав сімей загиблих воїнів і доручив Олександру Третьякову і Андрію Реві підготувати відповідні конкретні пропозиції та організувати практичну роботу з їх реалізації. 
З інших складних соціальних питань буде проведено фахове обговорення за участю спеціалістів Мінфіну та Мінсоцполітики й підготовлено обґрунтування і пропозиції.
Голова Комітету Верховної Ради Олександр Третьяков призначив час чергової зустрічі з членами Правління УСВА для обговорення порушених питань і доручив працівникам секретаріату Комітету вже наступного дня попередньо детально обговорити вимоги акції з Сергієм Червонопиським.
Перший крок назустріч ветеранам афганської війни зроблено за наслідками масової акції ветеранів 7 грудня.


21 грудня голова УСВА Сергій Червонописький провів робочу зустріч із завідувачем секретаріату Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Наталією Шамбір і заступником завідувача Наталією Мельничук. 
Під час зустрічі  конкретно обговорено кожний з пунктів вимог ветеранів. У дискусії брали участь заступник голови УСВА Валерій Аблазов, заступник голови Ревізійної комісії УСВА Олександр Литвинов, начальник управління апарату УСВА Сергій Козаченко.
Компетентні фахівці у питаннях соціального захисту ветеранів – керівники секретаріату Комітету з’ясували та уточнили зміст вимог, запропонували шляхи вирішення деяких з них, роз’яснили механізми і можливі терміни їх реалізації.
Представники УСВА наполягали на першочерговому і негайному вирішенні питань поновлення соціальних прав сімей загиблих воїнів.
 
Підготовка до зустрічі членів Правління УСВА з представниками Кабінету Міністрів і народними депутатами – членами Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю триває.


Відверта розмова про соціальний захист ветеранів війни
 
        26 грудня в Комітеті Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю відбулася робоча нарада з питань соціального захисту воїнів-інтернаціоналістів для обговорення вимог ветеранів війни, які було висунуто учасниками масової попереджувальної акції під стінами  Верховної Ради України 7 грудня.
        Зустріч проводилася під головуванням голови Комітету Олександра Третьякова. На нараду було запрошено представників Кабінету Міністрів і народних депутатів України. Представники Мінфіну, Комітетів Верховної Ради України з питань бюджету та з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства відмовилися брати участь у робочій нараді.
       На запитання ветеранів відповідали і давали пояснення про стан справ у соціальній сфері заступники міністрів соцполітики та інфраструктури України Наталія Федорович і Юрій Лавренюк, голова Держслужби у справах ветеранів та учасників АТО Артур Дерев’янко, заступник голови правління Пенсійного фонду України  Владислав Машкін, представники МОЗ, Мінрегіонбуду, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони, завідувач секретаріату ветеранського Комітету Наталія Шамбір  і заступник завідувача Наталія Мельничук.
       У дискусії брали участь голова УСВА Сергій Червонописький, заступник голови УСВА Валерій Аблазов, голови Хмельницької і Кіровоградської обласних організацій УСВА  Микола Приступа  і Віктор Остащук, голова Рівненської міської організації УСВА Сергій Зінич, заступник голови Ревізійної комісії УСВА Олександр Литвинов, члени УСВА Володимир Алексеєвець і Сергій Шевченко. 
     Було конкретно обговорено кожний з пунктів вимог ветеранів. Відбулася відверта розмова без прикрас про сучасний стан економіки і можливості фінансування соціальних потреб ветеранів.
     Голова Комітету Олександр Третьяков запевнив, що він як суб’єкт законодавчої ініціативи особисто підготує проект Закону України  про поновлення в повному обсязі прав сімей загиблих воїнів і зареєструє його наприкінці січня 2017 року. Крім того, Олександр Третьяков дав доручення помічникам підготувати для видання у лютому за його особистий кошт довідкову брошуру щодо прозорості соціальних статей Держбюджету, в якій буде висвітлено обсяги частин фінансування, передбачених на соціальні цілі безпосередньо з Держбюджету для МОЗ, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МО, МВС; за рахунок субвенцій з Держбюджету місцевим органам влади;  за рахунок місцевих бюджетів.
      Ветерани афганської війни вимушені були надати додаткові пояснення щодо дискримінації ветеранів Другої світової війни, учасників бойових дій на території інших держав, інших категорій ветеранів у законодавчих і нормативно-правових актах, медичному обслуговуванні, протезуванні, забезпеченні житлом тощо.
     Представники законодавчої і виконавчої влади погодилися, що факти такого негативного явища є, але наполягали на пріоритеті програм, прийнятих на задоволення потреб учасників АТО у складному протезуванні, інших формах реабілітації і медичного забезпечення. Вони запевнили, що готуються нормативні акти про розширення програми забезпечення житлом   інвалідів першої і другої груп з числа учасників бойових дій на території зарубіжних держав, про новий механізм розподілу путівок на санаторне лікування, що проходить випробування на прикладі «чорнобильців».
     Про пенсійне забезпечення відверто було заявлено, що перерахунок пенсій ветеранам, зокрема спеціальних пенсій, відповідно до нових умов оплати праці та нових розмірів грошового утримання військовослужбовців, у 2017 році не планується.
     Залишилося відкритим питання монетизації пільг в умовах інфляції, підвищення тарифів на всі види послуг (комунальних, транспортних, медичних, зв’язку тощо). З цих проблем домовилися провести додаткові зустрічі із заступниками міністрів соцполітики та інфраструктури України Наталією Федорович і Юрієм Лавренюком.
      Робота з реалізації соціальних вимог ветеранів   триває.

Прес-служба УСВА.

Послесловие 
С Новым Ходом!
У мудрого Соломона на безымянном пальце левой руки было одето золотое кольцо, на котором по кругу стояла надпись: «Все проходит!». Когда что-либо сердило или раздражало Соломона, он приходил на берег моря, смотрел на волны, крутил кольцо, и все действительно проходило, он успокаивался и уходил. 
Но однажды Соломон пришел на берег моря в сильном душевном волнении и сколько ни крутил кольцо на пальце, успокоиться не смог. Тогда он в раздражении сорвал кольцо с пальца и замахнулся, чтобы забросить его как можно дальше в море. И вдруг увидел на внутренней части кольца какую-то надпись. Он поднес кольцо поближе к глазам и прочитал: «Пройдет и это». Он неожиданно успокоился, одел кольцо и уже в хорошем настроении вернулся домой.
За 26 лет деятельности Украинского Союза ветеранов Афганистана (воинов-интернационалистов) 15 министров было озабочено делами ветеранов войны. Разные были люди. Были среди них личности, были те, кто смог сделать что-то полезное для ветеранов, а кому-то это не удалось… Мало кто помнит полный перечень их фамилий и имен.
После первой встречи с новым министром ветеранские СМИ запестрели заголовками «Встреча, которая вселяет надежду». Всем понравился внешне мужественный и решительный мужчина, его разумная речь в оценках современности и проблем ветеранов.
А вот и долгожданная, вытребованная массовой акцией встреча, на которой министр дискутировал с членами Правления УСВА в присутствии Председателя Верховной Рады Украины и председателя ветеранского Комитета. Обсуждали требования по повышению социальной защиты ветеранов, проблемы ветеранского движения Украины. Министр показал глубокое знание проблем, в том числе и об организациях, которые пользуются финансовой помощью государства, в то время как реально не  имеют ветеранов в своих рядах, а имеют только руководителей, которые имитируют деятельность организаций, поделился планами министерства по реформированию социальной сферы.
Участники встречи договорились о дальнейшем сотрудничестве в вопросах социальной защиты ветеранов.
Работа продолжилась в Комитете Верховной Рады и в УСВА. Шел поиск путей решения поставленных ветеранами вопросов.
А министр тем временем подготовил и подписал с народным депутатом, который возглавляет альтернативную организацию, Меморандум о взаимодействии и сотрудничестве. Поздравляем нового министра с Новым Ходом!
Ветераны говорят, жалея министра, что это он не сам, это его заставили, мы ему поможем разобраться. Может быть…
Не будем огорчаться: все проходит,  пройдет и это…
Корр. «ТТ».

Дата 
Так починалася війна

       25 грудня 1979 року на численні звернення уряду Афганістану керівництво СРСР прийняло рішення про надання ДРА військової допомоги.
       О 15-й годині за московським часом радянські війська перейшли радянсько-афганський кордон через понтонний міст у районі узбецького міста Термеза. Одночасно літаками військово-транспортної авіації за короткий термін було перекинуто особовий склад і бойову техніку 103-ї Вітебської повітряно-десантної дивізії під командуванням генерал-майора І. Рябченка на аеродроми Кабула і Баграма. Ця повітряна операція була однією з найбільших з часів Великої Вітчизняної війни для Збройних Сил СРСР. У ній брав участь молодий командир парашутно-десантного взводу лейтенант Сергій Червонописький. 
      26 грудня кордон у районі туркменського міста Кушки перетнула 5-та мотострілецька дивізія генерал-майора Ю. Шаталіна. Наступного дня підрозділи 103-ї повітряно-десантної дивізії і сили КДБ встановили контроль над важливими стратегічними об'єктами в Кабулі. 
     До середини січня 1980 року на територію Афганістану ввійшли три дивізії, одна бригада, два окремих полки і ще кілька армійських частин та авіаційних підрозділів. Головні завдання — стабілізувати ситуацію в цій країні й захистити від агресивних дій бойових збройних формувань з території Пакистану та Ірану, створюючи умови для охорони південних кордонів Радянського Союзу.
    Так почалася для радянського народу тривала, жорстока війна, яка спричинила біль і страждання людям різних націй і віросповідань, забрала і покалічила тисячі життів військовослужбовців і цивільного населення, підірвала економіку і авторитет колись могутньої держави.
     25 грудня ми відзначили вже 37-у річницю введення Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістан. 
     У цей пам’ятний день представники Української Спілки  ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), Київської міської Спілки ветеранів Афганістану, Київської обласної організації УСВА, родини загиблих, ветерани війни, учасники антитерористичної операції, волонтери хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих і померлих бойових друзів. До Всеукраїнського меморіалу воїнам-інтернаціоналістам поклали квіти.
     У церкві Воскресіння Христового – Храмі пам’яті жертв Афганської війни відбулася панахида, яку відслужив настоятель храму отець Сергій.
     Воїни-інтернаціоналісти згадували події тих давніх років і обговорювали проблеми сьогодення. Зокрема зазначалося, що 25 грудня 1979 року  стало початком майже  десятилітньої  афганської війни, яка забрала тисячі життів і принесла багато горя народу України.

Прес-служба УСВА.


Сплочение и единство
Представители Херсонской городской и областной организаций УСВА собрались в Парке Славы, чтобы отметить 37-ю годовщину ввода советских войск в Афганистан. 
Ветераны афганской войны минутой молчания почтили память погибших и умерших боевых побратимов, возложили цветы к мемориальному комплексу воинам-интернационалистам.
Председатель ХОО УСВА Владимир Столяр отметил, что более 3000 земляков участвовали в войне в Афганистане. И через 37 лет после ее начала эта война продолжает уносить жизни товарищей – более 500 человек ушли из жизни в мирное время. Святая обязанность государства – оставить льготы для «афганцев» и членов их семей. 
Роль организаций УСВА в области велика. 200 «афганцев» из Херсонской области сегодня защищают суверенитет и независимость нашей страны, с честью выполняют свой долг в зоне АТО, охраняют стратегические объекты на Чонгаре. К большому сожалению, среди наших боевых товарищей есть убитые и раненые. 
При тяжелейших социально-экономических условиях «афганцы» Херсонской области в очередной раз продемонстрировали силу сплоченности и единства, приняв участие во всеукраинской акции протеста 7 декабря в Киеве. Они защищают не только себя и свои семьи, но и тех, кто остался без сына на старости лет, кого некому защитить. Поэтому оставить льготы для ветеранов войны и семей погибших – дело чести для нынешней власти, которая обещала улучшения уровня жизни своим гражданам.
Надежда ЛЕБЕДЕВА.


Забувати не можна 

37 років тому, у грудні 1979-го, в Афганістан було введено радянські війська – розпочалася масштабна військова операція.  Понад дві тисячі буковинців пройшли воєнними дорогами цієї далекої країни, 56 із них загинули. 
Щоб вшанувати пам'ять загиблих  воїнів-інтернаціоналістів у Чернівцях, у  музеї ветеранів Афганістану та учасників антитерористичної операції, що працює в школі №28, відбувся відкритий урок для учнів і презентація розширеної експозиції. 
– 25 грудня – це початок майже 10-річної війни в Афганістані, яка принесла для наших сімей багато горя, – наголосив член правління Чернівецької міської організації УСВА Олександр Дедела. – Ми постійно згадуємо цю дату, тому відкриття розширеної експозиції музею – це перший із заходів, присвячених як 30-й річниці з дня заснування міської організації УСВА, так і 37-й річниці введення військ в Афганістан.
Відвідувачі тепер матимуть змогу побачити у музеї не лише світлини воїнів-інтернаціоналістів, а й учасників АТО, які віддали життя заради незалежності країни. 
 -- У нашому музеї зроблено експозицію і про учасників АТО, котрі вчилися у цій школі, – сказав голова Чернівецької міської організації УСВА Ілля Горбатюк. – Вони загинули при проведенні антитерористичної операції, і наше завдання, щоб люди пам’ятали і бачили, що робиться для того, аби більше такого не було.
Воїни-«афганці»  розповіли школярам про пережиту війну.  Усі присутні переглянули відео і вшанували пам'ять воїнів-інтернаціоналістів. Школярі побажали ветеранам війни та їхним родинам щастя, добра, здоров’я і заспівали колядки.
До пам’ятника загиблим буковинцям було покладено вінки та квіти. Прийшли не тільки чернівчани, але й приїхали бойові побратими з багатьох районів області.  Після урочистостей присутні відвідали експозицію музею ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та учасників антитерористичної операції.
У Свято-Миколаївському соборі, де встановлено пам’ятну дошку з прізвищами загиблих,   відбулася поминальна служба.
У Будинку творчої молоді «Автограф» відбувся вечір-зустріч «30 років – сторінками історії» на честь ювілею організації. На урочистому заході активістам було вручено нагороди Чернівецької міської ради та УСВА.

Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.

Неоплатный долг
Ежегодно 27 декабря в Днепре ветераны, семьи погибших, представители власти, общественность собираются у памятника  воинам-«афганцам» на набережной. 
В этот день, отметили председатели областного и городского объединений ветеранов Афганистана Виктор Волошин и  Юрий Виноградов, собрались воины-интернационалисты, кого коснулась афганская война, не случайно, потому что  ровно 37 лет назад советские войска по приглашению афганского правительства вошли в эту горную страну. За время боевых действий погибли тысячи солдат, практически каждый воевавший имеет инвалидность. И память – это индикатор нашей общей совести, чести, достоинства, ответственности. Памяти не подвластно время. Мы все в неоплатном долгу перед теми, кого нет рядом.
Присутствующие почтили память погибших и умерших боевых товарищей минутой молчания, к памятнику были  возложены цветы. В Спасо-Преображенском соборе прошла панихида. 
Юлия БАБЕНКО. 

Відкритий лист
Київському міському голові, голові КМДА В. В. Кличку

Шановний Віталію Володимировичу!

   Звертаюсь до Вас з відкритим листом через регіональні засоби масової інформації та інтернет  у зв`язку з неможливістю, всупереч закону, викласти Вам особисто свої заяви  і пропозиції щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 
    На підставі пункту 18 статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мешканцям міста Києва, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні (з 2014 року), Героям Радянського Союзу, повним  кавалерам  ордена Слави, особам, нагородженим чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Героям Соціалістичної Праці, з 1993  року  виплачувалася щомісячна  грошова компенсація витрат на автомобільне паливо з розрахунку 50 літрів високооктанового бензину на місяць, відповідно до чинних цін на паливо. Навіть у найскрутніші, з фінансової точки зору, 1990-ті роки виплати проводились,  із затримкою на один-два, максимум на третій місяць. 
     Багато із названої категорії громадян є одночасно інвалідами, тому такі пільги були важливою  складовою частиною активного життя. Тим більше, що у зв`язку зі змінами у законодавстві з 2014 року наша категорія зазнала найбільші втрати через відміну багатьох пільг. А за деякими позиціями наш статус, який був найвищим серед інших категорій ветеранів війни, став навіть нижчим, ніж в учасників бойових дій. Але ми з розумінням поставилися до цього, оскільки маємо високі підвищення до пенсії, тому логіка законодавців була зрозумілою. При цьому зі сподіванням чекали виконання залишених чинними статей закону.  
     У 2016 році  районними у місті Києві управліннями соціального захисту відповідні документи також були підготовлені й передані для реалізації до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Але кошти не надходили. 
      На звернення до КМДА з цього приводу  надійшла відповідь виконуючого обов`язки голови Г. В. Пліс від 22.07.2016 року. Георгій Володимирович відмовив у виплатах за 2016 рік, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» відповідних видатків у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачено, а кошти, які є в бюджеті міста Києва на 2016 рік, призначені лише для виплати боргу за 2015 рік. Тому юридичних підстав для виплат він не бачив.
     Таку відповідь я вважав абсолютно формальною, лукавою і некоректною. Адже, не надавши субвенцію, законодавець одночасно дозволяє фінансувати такі пільги за рахунок власних коштів місцевих бюджетів. Наприклад, у 2016 році пільги на проїзд у Києві фінансувались частково  за рахунок субвенцій, а частково – за рахунок загального фонду бюджету міста. Тому напередодні прийняття бюджету Києва  я звернувся до Вас з пропозицією (проханням) доручити відповідним підрозділам Київради і КМДА включити у проект бюджету міста на 2017 рік кошти на реалізацію пільги зі щомісячної виплати грошової компенсації витрат на автомобільне паливо  для нашої пільгової категорії, а також виплату боргу за 2016 рік за рахунок загального фонду бюджету Києва. 
       Для бюджету столиці, перевиконаного на багато мільярдів за доходами, це абсолютно  мізерне навантаження. Адже мова йде про зовсім невелику  кількість громадян. Наприклад, у Голосіївському районі нас тільки двоє отримувачів названих коштів. Лист зареєстрований у КМДА 02.12.2016 року, а відповідь, яку підписав заступник голови КМДА Поворозник Микола Юрійович, датована 19.12.2016 року, № 004-2314. 
    Як на мій погляд, цей документ є типовим прикладом бюрократичної чиновницької хитрості, формалізму, відписки й неповаги насамперед до Вас як міського голови і голови  КМДА. Документ цілеспрямовано підписаний саме 19 грудня. Адже це був єдиний день у грудні, коли підписати його могли не Ви, а хтось із заступників. Тому що Закон України «Про звернення громадян» у статтях 14, 15, 16 встановлює, що пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги «...Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто». А ще з 9 грудня було відомо, що згідно з розпорядженням голови КМДА за № 1178 від 09.12.2016 року, за погодженням із Президентом України Ви відбуваєте у відпустку тривалістю один календарний день – 19.12.2016 року. Тому цього дня про мій лист  та його зміст Вам можна було не доповідати, а спокійно відправити відписку за підписом іншої посадової особи.  
        У тексті листа Микола Юрійович вважає, що запровадження цієї виплати  в Києві «... буде мати дискримінаційні ознаки по відношенню до осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, з інших регіонів, де ця виплата не здійснюється». За цією логікою виходить, що багатомільйонні кошти за програмою «Турбота», недавнє рішення про встановлення мешканцям Києва лічильників за кошти міста та інші соціальні виплати також мають дискримінаційні ознаки до мешканців інших регіонів України, адже там цих виплат немає. 
       До речі, міська влада Харкова знайшла спосіб компенсувати ці витрати. І я особисто ніякої дискримінації з цього приводу не відчуваю, а навпаки, щиро радий за харківських ветеранів. 
       Я глибоко переконаний, що якби рішення за моїм  листом приймали особисто Ви, як це і передбачено названими вище статтями закону, відповідь була б зовсім іншою. Так само, як позитивною була відповідь на моє звернення про встановлення таблички 7.18 «Крім інвалідів» під знаком 3.34 «Зупинка заборонена» за адресою вул. Шамрила, 19, біля  приміщення Київського міського військового комісаріату. За що Вам велика подяка від інвалідів, які є пенсіонерами МО та МВС України. Так само, як позитивними були рішення відносно багатьох ветеранів війни, які опинились у скрутних життєвих обставинах, у тих випадках, коли справою займались особисто Ви.
   Віталію Володимировичу!
   Саме такі дії апарату КМДА та його структурного підрозділу – Управління з питань звернень громадян створюватимуть Вам імідж політика й державного діяча несамостійного, яким можна маніпулювати, таємно керувати, в якого можна відбирати посадові повноваження, якому можна дозувати інформацію в залежності від політичної чи іншої кон`юнктури. Саме з такого дрібного «документарного шахрайства» починається шлях до великих афер. З часом Ви  можете несподівано виявити, що за Вашою спиною здійснюються мільйонні фінансові, будівельні  та інші афери, відповідальність за які поляже на Вас.
   Змінами до законодавства, ухваленими напередодні прийняття бюджету, пільги перекладено на місцеві бюджети, а Кабінету Міністрів України надано право проводити їх монетизацію та встановлювати розміри. Звичайно, це будуть набагато менші суми. Що ж стосується боргу за 2016 рік, то це  вже справа Вашої особистої позиції, наскільки вагомою для міста є «економія» на статтях Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 
 
З повагою –
В. ГРИНЧАК, 
Герой Радянського Союзу,
інвалід війни першої групи. 
                                                                                                            
      Віл редакції. На основі відкритого листа В. І. Гринчака опублікованого на сайті УСВА 28 грудня 2016 року, в газеті «Урядовий кур’єр” 18 січня 2017 року надруковано статтю Віктора Цвіліховського  «Законну пільгу ігнорувати… бо це дратує інших». Від імені керівництва КМДА В. І. Гринчаку повідомлено, що порушену проблему найближчим часом буде вирішено для всіх київських ветеранів названої категорії.
    УСВА висловлює вдячність Київському міському голові, голові КМДА В. В. Кличку та його заступникам за позитивне рішення питання.


Нове видання
Афганістан у війнах і мирному бутті 
   Своїми роздумами про нову монографію «Афганська арена. Війна XXI століття» ділиться  перший проректор Дипломатичної академії України при МЗС, кандидат історичних наук, доцент, заслужений працівник освіти України В’ячеслав Ціватий.
       Кожний з співавторів є фахівцем у своїй сфері діяльності, що дозволило професійно викласти відповідні розділи книги.
      Валерій Іванович Аблазов з 1957 до 1991 р. – на військовій службі, учасник бойових дій в Афганістані, військовий радник (1979–1981), з 1992 до 2012 р. – на державній службі, автор більш як 120 наукових робіт, винаходів, публікацій, монографій з аналізу і прогнозування політики, книг з історії та сьогодення Афганістану, десятків публікацій у ЗМІ та на інтернет-сайтах.
Костянтин Валерійович Аблазов з 1986 до 1994 р. – на військовій службі, з 1994 р. і понині – на дипломатичній службі, автор аналітичних матеріалів і публікацій з європейської та євроатлантичної інтеграції, зовнішньої політики і дипломатії.
Іван Валерійович Аблазов з 1992 р. – на військовій службі, кандидат політичних наук, автор наукових робіт і публікацій з проблем глобалістики, воєнної безпеки та оборони, безпеки життєдіяльності дипломатів, міжнародного гуманітарного права і захисту прав людини у боротьбі з тероризмом.
У книзі "Афганська арена. Війна ХХІ століття" використано нумерацію для позначення світових воєн – Перша і Друга відповідно, і воєн від 1-ї до 5-ї на Афганській арені (афганській території). 1-а, 2-а і 3-я війни в історії Афганістану відомі як англо-афганські війни. До 4-ї війни віднесено події, пов'язані з участю Збройних Сил СРСР в Афганістані в період 1979–1989 р.р., а до 5-ї – дії збройних сил США і Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані під проводом НАТО у період 2001–2015 років. Події та військові операції в Афганістані в період 1979–2015 р.р. розглядаються як локальні конфлікти, що стали наслідком світової політики і вплинули на неї. Опис П'ятої війни ведеться через суб'єктивне сприйняття, особистісні враження та особисті долі вищих військових керівників НАТО, які керували бойовими діями в цьому регіоні.
Короткі розповіді з політичної та політико-дипломатичної історії Афганістану в перших розділах книги поступово підводять читача від подій початку ХІХ століття до багаторічної громадянської війни в цій східній країні, в якій всі ворогуючі групи користувалися іноземною військовою допомогою. На боці офіційної влади в цій боротьбі у 1979–1989 роках брали участь збройні формування СРСР, а радянські військові радники перебували там ще триваліший період.
Автори монографії у своїх висновках погоджуються з точкою зору своїх однодумців, які вводять до наукового обігу продовження нумерації світових воєн. Так, "холодна війна", що закінчилася поразкою держав соціалістичного табору, військового блоку держав Варшавського договору, розпадом СРСР на окремі держави, зміною політичних режимів у них, руйнуванням єдиної економіки і збройних сил, є Третьою світовою, що вже відійшла в минуле. При цьому помітну роль у процесах Третьої світової війни відіграли події 4-ї війни в Афганістані в період 1979–1989 р.р.
На думку авторів дослідження, події 5-ї війни в Афганістані, війни ХХІ століття, у період 2001–2015 р.р. вписуються до версії Четвертої світової, що триває донині. Офіційно Четверту світову війну ніхто не оголошував. У цьому її відмінність від Першої та Другої війн, і навіть Третьої світової війни (1946–1991 р.р.). Її початком прийнято вважати виступ 5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі у Фултоні (штат Міссурі, США) Вінстона Черчилля, який оголосив "хрестовий похід" союзу англомовних націй проти комунізму в цілому і Радянського Союзу зокрема.
На думку авторів монографії, за відправну точку Четвертої світової війни можна прийняти 1991 рік, коли президент Сполучених Штатів Америки Джордж Буш-старший заявив про необхідність встановлення нового світового порядку.
У Четвертій світовій війні, як констатують автори, одночасно з традиційними прагненнями держав-учасниць отримати для себе матеріальні та інші вигоди в разі перемоги, вирішуються надзавдання глобального порядку, в яких, в одній із архітектонічних моделей, мова йде про створення єдиної мережевої структури без державних національних формувань з єдиною космополітичною ідеологією й мораллю, яка ґрунтується на уніфікації світоглядів і міжцивілізаційних відмінностей, на єдиній ідеології споживання, на засадах стирання національних, етнічних і релігійних відмінностей тощо. 
Четверта світова війна є перманентною, вона безперервно розширюється в просторі й часі, послідовно освоює регіон за регіоном, сферу за сферою життєдіяльності, створюючи мережу контрольованих опорних просторів на шляху світового панування і встановлення нового світового порядку. Вона може розтягнутися на століття у зв'язку із величезними масштабами та складністю завдань сьогодення.
У моделі збройної боротьби в Четвертій війні явно проявляється тенденція ведення бойових дій безконтактними методами – нанесенням масованих тривалих високоточних ударів безпілотними засобами повітряного, морського і наземного базування через повітряно-космічний простір.
Серед невійськових методів ведення війни питомої ваги набула інформаційна складова, яка, практично, перетворилася на самостійну інформаційну війну. Ефективність інформаційної зброї проявляється в тому, що вона вражає сутнісну основу людини, її культурне ядро, її мораль, ментальність і переконання.
Нова книга може стати ще одним інструментом захисту інформації про події, операції та осіб локальних війн від штучної трансформації й спотворення в процесі інформаційної війни. У книзі наведено нариси про війни та історичних осіб Афганістану від народження держави до наших днів, короткі відомості про Обмежений контингент радянських військ, довідкові біографічні матеріали про військових діячів СРСР, які служили в Афганістані у 1972–1992 р.р., їх точки зору на баталії та політико-дипломатичні події.
Основний обсяг книги містить інформацію про склад, структуру і втрати Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані, а також довідкові біографічні матеріали, інтерв'ю воєначальників НАТО, які командували МССБ в Афганістані та Збройними силами Коаліції під керівництвом США в операції "Непохитна свобода" у 2001–2015 р.р., а також фрагменти публікацій ЗМІ цього періоду, необхідні для проведення компаративного (порівняльного) аналізу питань, пов'язаних із підготовкою вищих командних кадрів, управлінням бойовими діями багатонаціональних військових контингентів, військово-історичною спадщиною і проблемами держави Афганістан, на території якої проходили бойові дії, взаємодією з керівництвом країни.
Ця робота авторського колективу – оригінальне, сучасне й актуальне інформаційно-наукове дослідження, в якому проаналізовано та системно викладено витоки й реальний стан міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії Афганістану ХІХ–ХХІ століть у світовому контексті як важливої складової еволюції і трансформації політико-дипломатичних систем і систем міжнародних відносин глобалізованого світу в цілому. Основні висновки зроблено в результаті залучення до наукового аналізу нових документів українських і зарубіжних архівів, матеріалів вітчизняної та іноземної періодики, видань української та афганської діаспор.
Протягом багатовікової історії окремі держави і регіони в цілому досить часто виступали як самостійні гравці не лише на національному рівні, а й на міжнародній арені в цілому. Головне призначення цього дослідження полягає в тому, щоб навчити вдумливого читача орієнтуватися в тенденціях сучасних міжнародно-політичних, геополітичних і світових процесів, а також допомогти в усвідомленні рушійних чинників, що впливають на політичну, дипломатичну чи економічну діяльність державних акторів як на світовій арені, так і в межах географічно визначених міжнародно-політичних регіонів, на прикладі Афганістану і регіону Південної Азії в цілому.
Нова книга, з одного боку, є продовженням і складовою частиною друкованих робіт з історії афганської війни, що послідовно випускає Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), а з іншого боку, позначає напрями подальшої роботи зі створення довідкових біографічних видань про учасників афганської війни.
Книга написана яскравою мовою і легко сприймається, що сприяє усвідомленню складних геополітичних, геостратегічних, геодипломатичних і геоекономічних змін зовнішньої політики та дипломатії Афганістану впродовж ХІХ–ХХІ століть.
Відання розраховане на широке коло читачів, які працюють професійно в галузі військової історії, і тих, хто цікавиться сучасною політикою, дипломатією і подіями в Афганістані в історичній ретроспективі й перспективі.


В організаціях УСВА
Чернівчани відзначили ювілей

     Тридцятиріччя від дня заснування відзначила Чернівецька міська організація УСВА. Уперше хлопці, які брали участь у бойових діях в Афганістані, зібралися 26 грудня 1986 року в Будинку культури заводу «Гравітон». Тоді їх було 43. Нині спілка налічує 332 членів, а загалом у місті проживають понад півтисячі учасників бойових дій.

     – Раніше це було військово-патріотичне об’єднання «Обов’язок», – розповідає член правління організації Олександр Дедела. – Спочатку було зібрання учасників бойових дій Першотравневого району. 1986 року хлопці в усій Україні почали гуртуватися. Щоб ми не пішли на вулиці, у банди, нас почали організовувати в об’єднання. На першому зібранні було 43 учасники, щовівторка проводили збори, на які приходили до 100. Щороку організація поповнювалася. Хлопці поверталися з армії і вливалися у наші ряди. Коли створили Українську Спілку ветеранів Афганістану, вирішили перереєструвати об’єднання у Чернівецьку міську організацію УСВА.

     Військово-патріотичне об’єднання «Обов’язок» 1988 року зареєстрували у міській раді. Влада тоді виділяла кошти на оплату приміщення на вулиці Шевченка, 34. Також вдалося відкрити музей.

     – А почали збиратися ще 1984 року на свята. Після параду приходили на Центральну площу біля фонтанів, – продовжує Олександр. – Збиралися та їхали на кладовище, де провідували могили хлопців.
 
     – Певний час нас боялися – десь до кінця 1980-х років. Потім почали про нас забувати, – пригадують ветерани. – А 2016 року ми нагадали про себе, коли вийшли на акції протесту під стіни Верховної Ради захищати свої права. 

     Серед своїх основних досягнень воїни-«афганці» називають встановлення пам’ятника на могилі Героя Радянського Союзу Володимира Задорожного у Каунасі в Литві, перейменування вулиць і встановлення меморіальних дощок на честь воїнів-інтернаціоналістів у Чернівцях.

     – Спілка брала участь у першому зльоті воїнів запасу в Ашхабаді 1987 року. Міську організацію представляли четверо осіб, обласну – десятеро. Це був перший і останній всесоюзний зліт воїнів запасу, – пригадує Олександр Дедела. – 1988 року відвідали могилу Володимира Задорожного у Каунасі. Там жила його дружина, мати мешкала у Чернівцях. Коли приїхали на могилу, побачили, що вона давно у запустінні. Тоді звернулися до ЦК комсомолу України, а наступного року на могилі вже стояв пам’ятник із граніту.

     З 1989 року п’ять вулиць у Чернівцях носять імена земляків, які загинули в Афганістані: В. Гречаного, В. Гараса, П. Ткачука, А. Беседи, М. Чуляка. На будинках, де проживали «афганці», встановили дев’ять меморіальних дощок. А у травні 1999 року на проспекті Незалежності встановили пам’ятник загиблим воїнам.

     – Довго боролися за цей пам’ятник, – кажуть у міській організації. – В Афганістані загинули 19 чернівецьких хлопців. Сьогодні  в місті з 19 родин залишилося тільки 10...

     Основними проблемами для ветеранів нині залишаються забезпечення житлом, соціальне і  медичне забезпечення, а також працевлаштування.

     – Житло як тоді, так і нині – основна проблема, – каже Михайло Коломієць, колишній  голова Чернівецької міської організації УСВА. – Якщо раніше хоча б гуртожитком забезпечували, то нині взагалі нічого не дають. Дехто з 1986 року стоїть у черзі на житло. 30 «афганців» досі нічого не отримали. Наприкінці 1990-х років у черзі було до 170 осіб. Сьогодні у квартирній черзі перебувають понад 120 «афганців».

Ольга ГНІДАН.


Захистимо себе самі
Голова правління Херсонської обласної організації УСВА В. П. Столяр звернувся до голови УСВА С. В. Червонописького з ініціативою . 
У сучасній кризовій ситуації в Україні почастішали випадки порушення законодавства, зокрема скоєння кримінальних злочинів проти членів УСВА. Тільки на Херсонщині двічі пограбовано членів сімей загиблих Т. В. Григорову, Т. С. Текнеджи, розбої та побиття ветеранів – учасників бойових дій М. П.  Гнідця, О. М.  Баранова та інших, – стурбований В. Столяр.
Останній випадок – це цинічне рейдерське захоплення, скоєне в серпні минулого року озброєною групою проти фермерського господарства «Брат-2» Каланчацького району, яке очолює учасник бойових дій в Афганістані, активний член УСВА Володимир Іванович Заклепний. Шляхом насильного, протиправного скошення урожаю пшениці на площі 20 гектарів господарству нанесено матеріальні збитки на суму понад 25 мільйонів гривень. Такі приклади не поодинокі, вони і зараз продовжуються.
Звернення потерпілих до національної поліції, прокуратури, інших правоохоронних та антикорупційних органів ніяких результатів не дали.
Правління ХОО УСВА прийняло рішення про створення при спілці підрозділу з самооборони, охорони громадського порядку, захисту територіальної цілісності, попередження терористичних актів. Першочергову увагу буде приділено забезпеченню фізичної недоторканності, охороні майна членів організації, співпраці з правоохоронними органами у розкритті скоєних злочинів.
Формування підрозділу базується на добровільній основі із числа членів організації в кількості до 50 осіб.
В. Столяр просить голову УСВА схвалити таку ініціативу і за необхідності надати підтримку.


Відновлений музей бойової слави
Для увічнення пам’яті жмеринчан, які загинули в Афганістані, воїни-«афганці» міста створили оновлену кімнату-музей «Афганської слави». Жмеринській міській спілці ветеранів війни в Афганістані було надано приміщення у місцевій школі-інтернаті.
 Тут розміщено 9 плакатів-експозицій, зразки стрілецької зброї, боєприпасів, військову форму, засоби зв’язку та предмети побуту тих часів. Експозиція насичена численними фотографіями, документами, особистими речами учасників афганської війни.
На першому – меморіальному плакаті розміщено фотографії і документальну розповідь про жмеринчан, які героїчно загинули під час виконання інтернаціонального обов’язку в Афганістані. Дев’ять двадцятирічних жмеринчан полягли на тій жахливій війні. Їх молоді обличчя дивляться на нас з плакату. Продовження експозиції – стіл, обтягнутий армійським брезентом часів афганської війни, на якому розміщено фотографії загиблих, їхні листи близьким і рідним, панаму, солдатський ремінь з підсумком для магазинів до АК й відкритою флягою. Стоїть склянка з водою, на якій лежить шматок чорного хліба…
На плакатах-експозиціях «Трагедія і доблесть Афгану», «Афганістан болить в моїй душі», «Місце служби – Афганістан», «Афганська війна: як це було», «Дорогами Афганістану» сконцентровано фотографії та документи, які свідчать про участь жмеринчан в афганській війні, матеріали про військові операції, списки Героїв Радянського Союзу, дані про людські та матеріальні втрати, матеріали про вшанування пам’яті загиблих побратимів. 
Окремою експозицією розміщено книги, які розповідають про героїзм солдатів і офіцерів в афганській війні, особисті документи військовослужбовців, з якими вони перетинали кордон Афганістану, копії орденів і медалей, якими нагороджували воїнів-інтернаціоналістів.
      За периметром кімнати-музею – обтягнуті брезентом часів афганської війни столи, на яких розміщено стрілецьку зброю, що використовувалась під час бойових дій в Афганістані,боєприпаси до різних видів зброї, артилерійські снаряди, різні види гранат і мін, засоби зв’язку – радіостанції, військово-польові телефонні апарати, військова форма часів афганської війни, різні види парашутів, димові шашки й предмети побуту, якими користувалися військовослужбовці в Афганістані.
    Експозицію створено під керівництвом голови спілки П. І. Фармагея завдяки зусиллям ветеранів афганської війни О. А. Басєєва, В. Г. Штурмаревича, А. В. Шестакевича, А. В. Зварича, В. М. Сєрова, П. Ф. Заріцького, С. Г. Бобрука, В. І. Яворовенка, А. І. Мартинчика, В. А. Розвадовського. 
Кімната-музей «Афганської слави» – нагадування молоді міста та району про те, що будь-яка війна несе біль, сльози, смерть, горе і розруху.
Прес-служба Вінницької обласної 
Спілки ветеранів війни в Афганістані.

Потужна організація столичного району
28-у річницю відзначила одна з найбільших організацій УСВА столиці – Деснянська районна організація, яка налічує близько 1500 учасників бойових дій, інвалідів війни і членів родин загиблих воїнів. 
До традиційного місця збору, куди запросили голова Деснянської організації УСВА Валерій Передрій та його заступник Сергій Козаченко,  прийшли ветерани афганської війни і члени їхніх сімей, голова УСВА Сергій Червонописький, голова Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Микола Гончаренко, почесні гості – заступник голови Деснянської районної державної адміністрації Ірина Алексеєнко, депутати Київради Михайло Іщенко і Вадим Онуфрійчук, голова районної ради Організації ветеранів України Олександр Комарніцький.
Вадим Онуфрійчук, який кілька років керував Деснянською РДА, наголосив, що з багатьох громадських організацій тільки одиниці реально діють на користь громаді району і міста, і серед них своєю потужністю і  плідною діяльністю вирізняється «афганська» організація.
Ірина Алексеєнко проінформувала про те, що питання будівництва у районі пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам вже перейшло у практичну площину і можна сподіватися на його відкриття вже цього року. 
Сергій Червонописький і Микола Гончаренко вручили активістам організації почесні нагороди. Валерій Передрій подарував почесним гостям книги із серії «Афганська арена», авторами яких є учасники бойових дій в Афганістані.
Після урочистостей ветерани ще довго спілкувалися, пригадували минулі бойові роки та обговорювали сучасне життя біля польової кухні.
Інф. «ТТ».

Воїни-«афганці» – українській армії
Нагороди і подарунки

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) продовжує волонтерську роботу, підтримуючи зв’язки з військовими частинами, які беруть участь у бойових діях на сході країни.
За дорученням голови Спілки Сергія Червонописького його заступник Валерій Передрій і начальник управління соціального захисту УСВА Сергій Козаченко відвідали українські підрозділи на передовій, привітали особовий склад частин з 25-ю річницею Збройних Сил України,  вручили воїнам нагороди УСВА і  подарунки. 

Інф. «ТТ».

От всей души

Накануне Нового года в Херсоне для актива областной и городской организаций УСВА стало доброй традицией чествовать семьи погибших боевых побратимов. 
Самые тёплые пожелания собравшимся в этот день в помещении ХОО УСВА матерям и жёнам погибших в Афганистане выразил Владимир Филиппович Столяр, призвал их заботиться о себе, беречь своё здоровье, а члены организации всегда рады помогать, заботиться о них и защищать.
Всегда готовы помочь и представители городской власти Херсона. В наше непростое время нужно отдать должное самоотверженной работе чиновников социальной защиты во главе с Е. В. Рузгис, которая каждую сессию отстаивает начисление социальной помощи семьям погибших. Елена Вячеславовна отметила, что мэр города, хотя и не смог поздравить всех лично, поскольку находится в срочной командировке,  передал помимо денежной помощи ещё и сладкие подарки. 
Заместитель председателя ХОО УСВА по работе с семьями погибших Ольга Дмитриевна Минина от всей души от имени всех семей поблагодарила Елену Вячеславовну за бескорыстный труд и доброе сердце, потому что поднять им помощь до 4000 гривен ежеквартально из городского бюджета – очень сложно в наше время. Матери погибших выразили свою признательность, добрые пожелания и душевную благодарность. Пусть с високосным годом уйдут экономические трудности и война. Всем нам нужен мир, поэтому главное сегодня – пожелание мира в Украине.
Надежда ЛЕБЕДЕВА.

У НАШИХ ПАРТНЕРІВ ОТРИМАЛИ  ДОПОМОГУ 
 
Турбота про людей з особливими потребами завжди, в основному, трималася на щирій, добрій волі окремих осіб. І сучасні люди з особливими потребами теж потребують нашої допомоги.
У Тернопільському районі нині проживає 28 інвалідів – учасників афганської війни. До Всесвітнього дня людей з особливими потребами голова Тернопільської районної організації Товариства Червоного Хреста України Ольга Нижник передала подарунки воїнам-«афганцям», які втратили здоров’я у цій війні.
Марія ЯРЕМЕНКО.  


ПІДСУМКИ НЕЛЕГКОГО РОКУ

Відбулося засідання Правління Товариства Червоного Хреста України під головуванням президента ТЧХУ Івана Усиченка.
Розглянуто важливі питання діяльності та плани впливової, авторитетної недержавної організації: про виконання плану розвитку ТЧХУ на 2015–2016 р.р. згідно із Стратегією розвитку Товариства до 2020 р.; про виконання молодіжної  програми на 2012–2016 р.р. і затвердження молодіжної програми на 2017–2020 р.р.; про бюджети ТЧХУ та Національного комітету Товариства на 2017 р.
Торік було підписано меморандум про співпрацю між УСВА і ТЧХУ, який успішно реалізується і сприяє активізації статутної діяльності двох потужних громадських об’єднань. У роботі Правління ТЧХУ брав участь заступник голови УСВА Валерій Аблазов.

Інф.»ТТ».


Свято для малечі
У Чернівцях стало доброю традицією в день Святого Миколая зустрічатися з малечею із сімей багатодітних і малозабезпечених учасників бойових дій в Афганістані. 
До зали засідань міськради завітали понад 30 дітей членів Чернівецької міської організації Української Спілки ветеранів Афганістану. Голова організації Ілля Горбатюк і міський голова Олексій Каспрук привітали малечу зі святом і вручили солодкі подарунки та грошову допомогу. Гостей привітали піснями й колядками учні музичних шкіл. 

Голова міської організації УСВА І. Горбатюк подякував меру міста О. Каспруку за увагу, яку приділяє місцева влада учасникам бойових дій в Афганістані. Особлива подяка – голові благодійного фонду «Милосердя» Сільвії Василівні Томі за надані новорічні подарунки для малечі.
Прес-служба Чернівецької міської організації УСВА.

Українська Спілка ветеранів Афганістану
(воїнів-інтернаціоналістів)
Книга Вдячності та Пошани

КУРАС Іван Федорович  — український вчений-політолог, громадський і політичний діяч, академік (1995),  віце-президент НАН України, засновник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

      Народився 3 жовтня 1939 року в селі Немирівському Балтського району Одеської області. Навчався в Немирівській семирічній і Перелетській середній школах, на історичному факультеті Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова, який закінчив з відзнакою у 1962 році.
     Працював науковим співробітником Кіровоградського партархіву, водночас викладаючи у Кіровоградському філіалі Харківського політехнічного інституту. У 1964 році вступив до аспірантури  Київського державного університету, захистив кандидатську дисертацію  з проблем національно-визвольного руху в Україні початку XX століття. До 1970  року викладав у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.
     У 1970–1972 — старший науковий співробітник, учений секретар Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, у 1972–1983 — інструктор, консультант, завідувач сектору відділення науки і навчальних закладів ЦК КПУ, у 1983–1991 — заступник директора Інституту політичних досліджень при ЦК КПУ. З 1991 — директор Інституту національних відносин і політології НАН України (з 1996 — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України).
    У 1988–1993 — академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, член Президії НАН України, у 1998–2005 — віце-президент НАН України. У 1994–1997  — віце-прем'єр-міністр України з питань гуманітарної політики. 
     У 1994–1996 роках був членом Конституційної комісії від Президента України. Очолював державні комісії у справах депортованих народів Криму; у справах депортованих німців; у справах неповнолітніх; з питань координації, приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги, що надходить із зарубіжних країн, при КМ України; реформування вищої освіти в Україні; реорганізації в галузі науки. 
      У 1994–2002 — член Комісії з державних нагород при Президентові України. У 1997  був головою Ради з питань мовної політики при Президентові України, у 1997–1998 — Ради з питань збереження національної культурної спадщини. 
      З жовтня 2000 року – за постановою уряду – голова наглядової ради Національної акціонерної компанії «Надра України», з 2003 року — голова наглядової ради Київського національного медичного університету, секретар Політичної ради при Президентові України.
      У 2002–2005 — народний депутат України 4 скликання, обраний за списками Виборчого блоку політичних партій «За єдину Україну!».  
     Заслужений діяч науки і техніки України  (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).     
     Нагороди: орден  Князя Ярослава Мудрого п’ятого (1999) і четвертого (2003) ступенів,  орден «Дружби» РФ, орден «Великий хрест» (1997, Італія), орден  Князя Гедимінаса четвертого ступеня (1998, Литва).  
     Помер 16 жовтня  2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 2005 року Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України рішенням Президії НАН України присвоєно ім'я Івана Кураса. Того ж року започатковано щорічні Курасівські читання.
        КУШНАРЬОВ Євген Петрович  — український політик, голова Адміністрації Президента України (1996–1998), голова  Харківської обласної державної адміністрації (2000–2004).
      Народився 29 січня 1951 року в Харкові. 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, який закінчив 1973  року, здобув кваліфікацію інженера-механіка. З 1973 – інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.
     З 1981 до 1990 – на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
     У 1989 – один з ініціаторів створення демократичної платформи КПРС і КПУ, співголова Харківського міського партклубу.
     У 1990—1994 — народний депутат України 12 (1) скликання (Салтівський виборчий округ № 376 Харківської області). Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради, зі зміцнення міжнародних зв'язків України.
      У 1990 —1998 – голова Харківської міськради, з 1991 – голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994–1997 р.р. Академік Академії муніципального управління.
     У 1994 – заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.
     У 1995 – очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії  (заступником, а згодом першим заступником голови партії).
     У 1996—1998 – очолював Адміністрацію Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з 1997), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з 1997).
     У 1997–1999 – голова Національної ради з питань молодіжної політики.
     На президентських виборах 1999 року — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».
      З жовтня 2000 до грудня 2004  очолював Харківську облдержадміністрацію.
      На президентських виборах 2004 року активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів усіх рівнів, на якому заявив, що «в Харківській області не буде ні донецької, ні львівської влади, буде тільки харківська влада, в Харківській області житимуть за своїми законами всі, хто вважає себе харків'янином», що пізніше дало привід для звинувачення учасників Сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах.  У березні 2006 року обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.
     Автор кількох книг і монографій.
      Нагороди: орден Князя Ярослава Мудрого п’ятого (1998), четвертого ( 2002), третього  (2004) ступенів, Орден Почесного легіону (1997, Франція).
     16 січня 2007 року під час повернення з полювання зазнав вогнепальне поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 року в районній лікарні міста Ізюм.  
     У Харкові відкрито меморіальну дошку до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group», що проводилося на замовлення газети «Сегодня».
     


Презентація 
Не забуде материнське серце

Все далі й далі від нас події тієї далекої неоголошеної війни. Змінюється час, змінюється й ставлення до подій тих років. Але у пам’яті бійців, які пройшли спекотними дорогами Афгану, втративши бойових побратимів, у їхніх матерів, рідних і близьких й досі ятрять рани. 
Щоб така трагедія більше не повторилася, ми не повинні забувати тих, хто опинився тоді в горнилі воєнних дій. Саме про це і книга "Память, которой не будет конца…",  автором-упорядником якої стала мати загиблого нашого земляка, воїна-«афганця» Олексія Зінов’єва – Євгенія Яківна.
 
Напередодні 37-ї річниці початку війни в Афганістані у сесійному залі Первомайського міськвиконкому відбулася презентація цієї книги. У ній взяли участь міський голова Людмила Дромашко, секретар міськради Сергій Бондарчук, священнослужитель отець Сергій, воїни-інтернаціоналісти міста і району, волонтери, студенти, представники громадськості.
    Кадри кінохроніки, старі пожовклі від часу фотознімки, розповіді очевидців і мелодії задушевних пісень допомогли створити атмосферу щирого спілкування однодумців – від зовсім юних студентів до сивочолих воїнів, незважаючи на різний вік і пережите. Як завжди, колектив працівників Центру культури і дозвілля ім. Є. Зарницької підготував прекрасні концертні виступи. 
До присутніх звернулися міський голова Людмила Дромашко, очільник міської ветеранської організації воїнів-інтернаціоналістів Володимир Йонга, воїн-інтернаціоналіст Григорій Кобзаренко, підприємець Тетяна Мусієнко та інші. Вони говорили про важливість цієї книги для усіх нас. В  її основу лягли матеріали, які тривалий час збиралися, опрацьовувалися і, зрещтою, ожили в книзі. Це видання, в якому містяться унікальні відомості про наших героїчних земляків, котрі пройшли випробування на міцність і силу духу під час локальних війн і військових конфліктів. Гортаючи сторінки книги, розумієш, яка велика праця стоїть за кожним аркушем і рядком, скільки довгих днів і безсонних ночей присвятила автор та її помічники, щоб увічнити пам’ять воїнів-інтернаціоналістів  з  Первомайщини та їхніх бойових побратимів з різних куточків Миколаївської області та усієї країни.
    Слід зазначити, що ця книга побачила світ завдяки підтримці міського голови та всього міського депутатського корпусу, який на її видання   виділив   чималу суму коштів. Суттєву фінансову допомогу надав  і керівник фермерського господарства "Оазис" Василь  Колесніченко.  Серед тих, хто сприяв  автору, голови районного і міського товариств воїнів-інтернаціоналістів Ярослав Гуйван і Володимир  Йонга, член Первомайської ради воїнів-інтернаціоналістів Олексій Кірсанов і багато інших. 
   Для увічнення пам’яті загиблих воїнів-«афганців», у місті  на їх честь встановлено пам’ятник і закладено сквер. А ім’ям Олексія Зінов’єва, який загинув на тій війні, названо одну з міських вулиць. 
    На превеликий жаль, мати героя і автор книги Євгенія Зінов’єва у зв’язку з хворобою не змогла бути  присутньою на презентації. Тож делегація воїнів-«афганців» і представників громадськості після урочистої частини відвідала її вдома. Як повідомила в редакцію сама Євгенія Яківна, вона була дуже зворушена цим дружнім візитом і щиро вдячна  всім за  квіти, подарунки й добрі слова та увагу.
Олена МИХАЙЛОВА.

Фестиваль 
«Афганский ветер» над Днепром
Традиционный фестиваль солдатской песни «Афганский ветер» на протяжении семнадцати лет организовывают Днепропетровское областное и городское объединения ветеранов Афганистана. 
Песенный форум собрал участников и зрителей из всей Украины. В этом году на сцену КСК «Шинник» вышли авторы-исполнители – участники боевых действий из Днепра, Запорожья, Белой Церкви, Кривого Рога, Желтых Вод, Новомосковска. Свои новые песни подарил зрителям известный бард из Латвии Сергей Оболевич, который тоже знает о войне не понаслышке.
– Атмосфера фестиваля настолько душевная, что у меня такое чувство, будто нахожусь в кругу семьи, очень близких людей, – поделился впечатлениями Сергей Оболевич. – Я полюбил Днепр и приехал не только с большим удовольствием, а и с волнением, потому что воспринимаю вашу боль и проблемы, как свои. С Украиной меня связывают однополчане, память.  Как человек, прошедший войну, знаю цену мира. И сейчас у меня только одно желание – чтобы мир пришел на прекрасную украинскую землю, которую в годы  Второй мировой защищал мой дед. Песни из моей солдатской биографии, связанные с боевыми действиями в Афганистане, созвучны с сегодняшней войной в Украине. Душевные раны солдат, мам и вдов не лечит даже время. 
Именно о мире в нашем общем доме сегодня все наши мысли и молитвы. Афганская война и война нынешняя болят в сердцах тех, кого привела память на встречу солдатского братства. Своими песенными исповедями в который уж раз поделились Юрий Шкитун, Владимир Возбранный, Леонид Горобец, Василий Дидук, Сергей Бабенко, Вадим Сичной, Павел Трунов, Владимир Вахнюк, Игорь Павленко, Владимир Стецкий, Валерий Маньковский, Дмитрий Степанчиков, Владимир Токарь, приехавшие по приглашению организаторов и боевых побратимов – лидеров днепропетровского ветеранского движения Виктора Волошина и Юрия Виноградова. Написанные и исполненные солдатом песни – особенные. Они прозвучали как гимн памяти, мужеству, боевому братству и миру на родной земле.
С призывом к миру со сцены обратились наши дети – образцовая шоу-группа «Маэстро» КСК «Шинник» (руководители – Елена и Юрий Корсаковы). А Гимн Украины в исполнении  почетных гостей фестиваля – вокально-хореографического ансамбля «Юность Днепра» под руководством Татьяны и Валерия Баскиных подхватил весь зал как символ веры и любви к своей стране.
Гордостью и теплотой наполнило сердца зрителей выступление специальных гостей фестиваля – военного духового оркестра 194-го  понтонно-мостового отряда. Его дирижер, подполковник Богдан Задорожный признался, что ему всегда приятно выступать перед людьми, которые знают цену мужеству, долгу, памяти. 
Традиционно в фестивале приняли участие  курсанты лицея с усиленной военно-физической подготовкой (начальник – Юрий Камышан). Наши юные помощники и зрители ценят эти песенные праздники за правду жизни, необычайное стремление сделать мир лучше, справедливее, добрее, без войн. 
Вместе мы это обязательно сможем!
Юлия БАБЕНКО, 
 автор сценария и ведущая фестиваля. 

Побратиме, це наша з тобою газета!
Передплата-2017
     Редакція вдячна прихильникам газети Української Спілки ветеранів Афганістану «Третій тост» за увагу до нашого видання. Передплата  «афганської» газети на січень 2017 року становить 2796 примірників, тираж – 3000.
     Наводимо таблицю з даними про передплату станом на 11  січня 2017 року в регіонах України помісячно і загальну, а також річну передплату за минулий рік для порівняння. Дякуємо воїнам-інтернаціоналістам Вінницької, Волинської, Житомирської, Хмельницької, Кіровоградської, Рівненської, Донецької  і Черкаської обласних організацій УСВА за збільшення передплати, а також постійним лідерам – Запорізькій і Харківській обласним організаціям УСВА. Звичайно, тираж може збільшуватися, адже передплата триває протягом року. Наш передплатний індекс – 30224.

ДП «Преса»
Код і назва
підприємства-замовника –дирекції УДППЗ 
 Кількість комплектів по місяцях
 
Січе Лют
Бер
Квіт Трав
Черв
Лип
Серп
Вер
Жовт Лист
Груд
Всього
за 2017
рік 
Всього
за 2016
рік 
                             
40100    Вінницька
 190  190  190  189  189  189  166  166  166  166  166  166  2133  1950
40200    Волинська
 85  85  85  85  85  85  75   75   75   75   75   75  960  702
40300    Луганська
 30  30  30  30  30  30  28  28  28  28  28  28  343  336
40400    Дніпропетровська
 118  118  118  113  113  113  96  96  96  96  96  96  1267  1464
43490    Житомирська
 43  43  43  42  42  42  30  30  30  30  30  30  435  237
40700    Закарпатська
 25  25  25  25  25  25  20  20  20  20  20  20  270  396
40800    Запорізька
 362  362  362  357  357  357  309  309  308  308  308  307  4006  3067
41000   Хмельницька
 202  202  202  202  202  202  184  184  184  184  184  184  2316  2009
41100   Київська обласна
 107  107  107  106  106  106  78  78  78  77  77  77  1104  1272
41200   Київська  міська
 73  74  74  74  74  74  70  70  70  70  70  70  863  912
41300   Кіровоградська
 182  183  183  182  182  182  153  153  153  153  153  153  2012  1786
41400    Львівська
 56  56  56  54  54  54  51 51  51  51  51  51  636  752
41500    Миколаївська
 53  53  53  53  53  53  48 48 
 48  48  48  48  606  659
41600    Одеська
 100  100  100  99  99  99  72  72  72  72  72  72  1029  1354
41700    Полтавська
 112  111  111  108  108  108  38  38  38  38  38  38  886  1354
41800    Рівненська
 158  158  158  158  158  112  112  112  112  112  112  112  1620  1031
41900    Донецька
 16  15  15  15  15  15  12  12  12  12  12  12  163  84
42000    Івано-Франківська
 91  91  91  88  88  88  72  72  72  72  72  72  969  1590
42100    Cумська
 80  80  80  80  80  80  66  66  66  66  66  66  876  1133
42200    Тернопільська
 134  134  134  134  134  134  102  102  102  102  102  102  1422  1746
42300    Харківська
 254  254  254  248 248 
 248  226  226  226 226 
 226  226  2862  3277
42400    Херсонська
 68  70  70  68  68  68  63  63  63  63  63  63  790  675
42500    Чернігівська
 116  116  116  108  108  108  53  53  53  53  53  53  990  1072
42600    Чернівецька  52  52  52  52  52  52  43  43  43  43  43  43  570  708
42700    Черкаська  86  86  86  86  86  86  73  73  73  73  73  73  954  866


Люді і час
Так начиналась операция «Анадырь»

В период с октября 1962 по ноябрь 1963 года над миром нависла реальная угроза ядерной войны из-за попытки США задушить социалистическую революцию на Кубе. И только благодаря мощи и высокому военному потенциалу Вооруженных Сил СССР, благодаря усилиям политиков и дипломатов разрешить противоречия мирным путем, удалось погасить этот сложный очаг напряженности.
Интернациональный долг на Кубе в 1962–1963 годах выполняли около 150 наших земляков из Запорожской области. Один из них – Виктор Федорович Клименко.
Родился Виктор 5 марта 1939 года в селе Ново-Константиновка. В 1957-м окончил десять классов Константиновской средней школы Мелитопольского района и поступил в ПТУ-4  Мелитополя, которое окончил в 1959 году. К службе в армии был готов:  имел права, профессию ремонтника автотранспортной техники пятого разряда, трудовой стаж два года.
В 1960 году Мелитопольским РВК был призван в Советскую Армию – в/ч 44397 в Харьков, где служил до 1962 года в ракетных войсках ПВО. Занятия, дежурства, тренировки, стрельбы (пуски) на полигонах, постоянные переезды, смены позиций – все это нравилось молодому солдату. Потом было собеседование в особом отделе и младший сержант  Клименко командируется в в/ч ПП92613, которая с личным составом и техникой направляется  в далекий путь. «Благословил»  маршал авиации Е. Я. Савицкий.  Подразделение было погружено на сухогруз «Полтава». Переход судов происходил в крайне тяжелых условиях. Температура внутри судовых трюмов нередко поднималась до пятидесяти градусов. Питались в ночное время. 
Нельзя не отметить не только солдат и офицеров, побывавших на Кубе в составе советских войск, но и моряков, которые отважно и в строжайшей секретности, под видом экономической помощи, переправляли ракеты, вооружение, боеприпасы на сухогрузах и танкерах под пристальным наблюдением агрессора. 
Через 15 суток на рассвете прибыли в порт Матансас. Разгрузка техники и личного состава, транспортировка ракет производилась только ночью, до четырех часов утра. Но многие кубинцы не спали в это время, наслаждались ночной прохладой.
 Не дремала многочисленная американская агентура, действовавшая на острове. Для ее нейтрализации на Кубу прибыла группа советских контрразведчиков во главе с капитаном первого ранга А. Тихоновым.
          Подготовка позиций для стартовых батарей предполагала укладку железобетонных плит, прокладку линий связи, рытье окопов и укрытий для личного состава. Из-за жары и сильной влажности воздуха командиры полков приняли решение работать, сменяя личный состав каждый час. В условиях каменистого грунта инженерная техника была малопроизводительной, поэтому большинство работ выполняли вручную. Однако профессионализм, высокое чувство ответственности и стойкости, присущее подавляющему большинству наших военнослужащих, позволяли решать поставленные задачи и в этих тяжелейших условиях. К большому сожалению, в 42-тысячном контингенте советских войск на Кубе были потери: 64 человека погибли при различных обстоятельствах.

     Спустя более полувека этот мужественный, честный, смелый, но очень скромный человек мало рассказывает о службе на Кубе. Указом Президиума Верховного Совета  СССР от 1 октября 1963 года № 1739 за образцовое выполнение специального задания правительства младший сержант В. Ф. Клименко был награжден орденом Красной Звезды. После демобилизации Виктор Федорович вернулся в родной город. Работал на разных должностях в тресте «Мелитопольсельстрой». 26 апреля 1971 года награжден орденом Трудового Красного Знамени, многими медалями.
О стойкости и мужестве советских военнослужащих на Кубе Виктор Федорович и другие воины-«кубинцы» совместно с воинами- «афганцами» рассказывают на уроках мужества в школах и других учебных заведениях.
 
 Г. КОРОБ, 
подполковник, член Мелитопольской
территориальной организации УСВА.

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЕЦЬ ЗА ПОКЛИКАННЯМ

Відомий німецький поет Генріх Гейне свого часу писав: «Війна виявляє  духовну велич людини, яка кидає виклик своєму найбільшому ворогу – смерті». Саме ці слова прийшли мені на пам'ять, коли під час лікування у Хмільнику Вінницької області познайомився з сержантом військ спеціального призначення 80-х років минулого століття Михайлом Бахуром з Львівщини. 
Коли завітали до місцевої «афганської» громадської організації і познайомилися з її активом, Михайло Михайлович показав книгу про  спецпризначенців, які воювали в Афганістані. Книгу надіслав із Москви корінний киянин, колишній командир групи військових розвідників Володимир Ковтун, якому  свого часу був підпорядкований  Михайло. У виданні зі своїми товаришами був «зафіксований»  і мій новий  побратим. 
– Виконувати військовий обов’язок мене відправили, коли я був студентом, – розповів Михайло. – Майже півроку на терені військової частини  в Узбекистані нас готували до ведення бойових дій з моджахедами. Завдяки досконалій військовій підготовці ми стали мудрішими для роботи у складних ситуаціях. Усвідомлювали  необхідність  виконання бойових завдань зі знищення караванів зі зброєю та спорядженням для моджахедів.
Цей день – 14 квітня 1986 року ветеран-розвідник запам’ятав на все життя. Тоді  їх групу із 18 бійців було десантовано з гелікоптера за десять кілометрів  від місця можливого бойового зіткнення  з ворожим  караваном. До Пакистану, звідки його надходження і очікувалося, було, як кажуть, рукою подати. Та минали дні, а каравану все не було. 
– Маючи чималий досвід подібних спецоперацій, – розповів Михайло Бахур, – ми зайняли три вершини. До дороги було кілометра півтора. Нарешті на третій день помітили озброєне формування, яке налічувало до ста п’ятдесяти моджахедів. Зав’язався бій  з окремою групою, яка втратила близько десяти бойовиків, а вже потім з усією сотнею...            
Бій між військовими розвідниками і моджахедами тривав п’яту годину, а зв’язку зі «штатним» загоном не було – там йшло «планове» обслуговування засобів зв’язку. Згадаймо художній фільм «9 рота», де теж «нерв» армії – зв'язок не працював, і все стане зрозумілим. 
Завдяки наполегливості командира розвідників вдалося зв’язатися з Кандагарським загоном спеціального призначення, а звідти по «ниточці» передали необхідну інформацію далі. Врятували ж від неминучої загибелі спецпризначенців військові льотчики. Це були справжні аси, які завжди, ризикуючи власним життям, надавали допомогу тим підрозділам, які потрапляли у дуже складну ситуацію. Того  дня це були спецпризначенці, які завершили своє бойове завдання вже на початку двадцять другої години  за місцевим часом.
Михайло Михайлович пам’ятає ту місцевість, своїх друзів-розвідників, кількість кинутих  гранат, пошкоджене стрілецьке озброєння від попадання в нього ворожих куль, що змусило воїнів використовувати сигнальні ракети замість зброї. Частенько згадує свого друга – кавалера ордена Червоної Зірки снайпера рядового Василя Мудрого з Рівненщини, який кілька років тому відійшов у вічність, рядового Олександра Борисова із Рязані, який загинув у тому далекому бою, і рядового Валерія Опайця із Чернівців, який загинув у іншому бою.   
Для Михайла Бахура той бій був «дембельським», оскільки він готувався до повернення на Батьківщину. Звичайно, міг знайти поважну причину і не піти у гори. Міг, але не зробив цього. Довіряв своєму командирові й поважав його за кмітливість, рішучість, справедливість. 
Цей вихід «на війну» був 50-й і останній. Кавалер ордена Червоної Зірки і медалі «За відвагу» сержант Бахур зазнав поранення, що призвело до часткової втрати працездатності. Тоді Михайло був  упевнений, що їхній солдатський подвиг був необхідним і ніколи не забудеться. 
Можливо, саме тому, здобувши вищу освіту та у виші отримавши перше офіцерське звання, він ще деякий час працював дільничним інспектором міліції, викладав у школі предмет «Захист Вітчизни». І зараз будь-якої хвилини готовий вийти на захист України. 
Він має дружну і щасливу сім’ю – дружину, доньку, онука, якого охрестили в Україні й навчають мовам матері й батька з німецько-польськими коріннями.
           
Володимир НОВІКОВ, 
учасник бойових дій в Афганістані, 
член Української асоціації письменників.


Школа «гарячої» точки 
Старший інспектор ВДАІ Геннадій Саволєй свого часу служив за контрактом у складі контингенту українських миротворців в Іраку. 
− Служба наша від служби в Афганістані відрізняється. У «афганців» усе було набагато страшніше й небезпечніше. А ми просто поїхали на заробітки, −  розповів Геннадій. − Перебував на території Іраку, в місті Елькут, сім місяців у 2004–2005 роках. До цього відслужив строкову півтора роки, а з 2003-го пішов уже на контрактну службу в повітряно-десантні війська. 
Війна, офіційною причиною якої було оголошено наявність в Іраку зброї масового ураження, розпочалася 2003 року після введення на територію цієї країни збройних сил США і Великобританії. Того ж року Україна ввела туди свій миротворчий контингент, за чисельністю третій після американського та британського. 1690 українських військовослужбовців підтримували безпеку, супроводжували конвої та «гуманітарку», охороняли органи місцевого самоврядування, мости, релігійні та історичні пам’ятки, джерела питної води, надавали медичні послуги, зокрема, першу допомогу цивільному населенню, виконували інші функції для ліквідації наслідків конфлікту. Безпосередньо у збройних конфліктах частина, в якій служив Г. Саволєй, участі не брала. 
− Ми забезпечували супровід вантажів, щоб у засідку не потрапили, охороняли об’єкти, одним із яких був міст від американської бази до нашої, через який здійснювався рух вантажів (боєприпаси, харчі тощо). Також охороняли базу, де перебували війська. 
Місцеве населення ставилося до миротворців по-різному. Бідні люди переважно підтримували солдатів. Було чого підтримувати: американці їм підвищили заробітну плату до 100-200 доларів (а до того місцеві отримували 1-3 долари на місяць, жили бідно, однією з найбільших проблем був голод), забезпечували одягом, організовували навчання й надавали медичні послуги. Українських солдатів також добре забезпечували, харчування було хороше, заробіток – гідний. 
На посаді заступника командира взводу Геннадій Григорович отримував 700 доларів. Для України на той час – більш ніж солідна зарплатня. Бо, повернувшись на Батьківщину, отримував 420 гривень. Після служби в Іраку дослужував у Житомирі. Потім − повернення на Чернігівщину в Короп, одруження. Згодом вирішив знову спробувати смак заробітчанського хліба і вирушив на заробітки, але вже до мирної  Чехії, і знову на сім місяців. Коли повернувся, влаштувався працювати в ДАІ. 
Європейська країна залишила в пам’яті приємні спогади й позитивні враження. Здається, там все інакше: зарплати, рівень життя, рівень і доступність медицини, якість і вартість харчів тощо. 
На запитання про те, чи не шкодує, що поїхав на службу до «гарячої» точки, в Ірак, твердо відповідає − ні. Це як школа життя: і досвід, і певні знання, і можливість порівняти умови, в яких живуть люди в мирний час і тоді, коли в країні відбуваються силові протистояння. Цікаво, що в однакових зовнішніх умовах життя рядових військових може кардинально відрізнятися. Геннадій Саволєй мав чудову нагоду порівняти, як служив в Іраку український та американський солдат.  
− Наш народ сильніший та витриваліший, може вижити за будь-яких умов. В американців же навіть в Іраку був робочий восьмигодинний день. Ходять по формі з автоматом, потім переодягаються у цивільне, автомат чіпляють про всяк випадок і йдуть займатися спортом чи ще кудись. У них і телевізори були, і комп’ютери. А в нас − поїхав на три доби пост охороняти, приїжджаєш, слава Богу, живий, а тебе «вичитують», що неголений. Або ж у вихідний: американець перевдягнувся і пішов займатися своїми справами. А в українського солдата вільного часу не було. То збирали сміття, то щось копали. Доходило іноді до курйозів. В американській службі є прибиральники, яким щомісяця платили 300 доларів. А ми, виходить, відбирали їхню роботу, і на нас тоді ці люди скаржилися.  
Життя американського військовослужбовця було приводом заздрощів для нашого солдата: заступник начальника командира взводу на місяць отримував тоді 700 доларів, командир відділення − 690, рядовий – 670, а у начальниці їдальні (яка віддавала накази, що і на який стіл поставити) заробітна плата – 12 з половиною тисяч доларів. 
Добре там, де нас нема? Мабуть, все у порівнянні пізнається. Адже життя простого українця, вважає Геннадій Саволєй, для громадянина тогочасного охопленого війною Іраку могло здатися справжнім раєм. 
Після повернення він отримав статус учасника бойових дій, разом з цим – пільги на проїзд, на оплату використаної електроенергії, газ. А от житла чекає уже понад шість  років. 

Олена МАСЛЄНІКОВА.

Память в бронзе, металле и камне
Загиблим землякам-солдатам
У переддень 37-ї річниці початку неоголошеної війни в Афганістані у селищі Піщанка урочисто відкрито пам’ятник загиблим воїнам-«афганцям» – уродженцям Піщанського району Косташенку Василю Андрійовичу і Ревенку Сергію Мефодійовичу.
В урочистому відкритті пам'ятника взяли участь делегації Могилів-Подільської міської та районної спілок, Ямпільської і Чечельницької районних організацій УСВА. Пам’ять загиблих воїнів-інтернаціоналістів вшанували хвилиною мовчання, до пам’ятника поклали квіти.
«Як би сьогодні з політичних міркувань не трактували перебування радянських військових на території Республіки Афганістан у 1979–1989 роках, ми, учасники війни в Афганістані, були й залишаємося солдатами, котрі належно виконали свій військовий обов’язок», – зазначив голова Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані Петро Кирилішин.
З області в Афганістані проходили службу 3193 земляків, з них загинули 143, у тому числі троє пропали безвісти. Нині на Вінниччині проживає понад 500 інвалідів – ветеранів війни в Афганістані.
Діє мережа громадських організацій, що стоять на сторожі інтересів воїнів-інтернаціоналістів, «афганці» дбають про належне вшанування пам’яті полеглих побратимів, підтримують родини тих, чиї життя відібрала війна.     
Правління Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані щиро вдячне директору департаменту інформаційної діяльності та зв'язків з громадськістю облдержадміністрації Світлані Василюк і голові обласного військово-патріотичного об’єднання Миколі Ковальчуку за допомогу в організації поїздки в Піщанку.
Прес-служба Вінницької обласної 
Спілки ветеранів війни в Афганістані.

За мужність і відвагу
На фасаді Глинянського НВК ЗОШ Барського району на Вінниччині урочисто відкрито меморіальну дошку на честь старшого прапорщика, старшини роти Анатолія Марущака.
Життя земляка обірвалося під час короткочасного бою за два тижні до виведення військ з Афганістану 30 січня 1989 року. За мужність і відвагу Анатолій Дорофійович Марущак посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
У відкритті меморіальної дошки взяли участь воїни-інтернаціоналісти, сільська громада, школярі і керівництво району.
Василь ЗОРЯ, 
голова Барської районної спілки
ветеранів війни в Афганістані. 

Був справжнім офіцером і патріотом
Днями на приміщенні Бобринецької міської школи №4 урочисто відкрито меморіальну дошку капітану першого рангу Збройних Сил України Юрію Олефіренку.
Свого часу на загальних зборах Бобринецької районної організації УСВА на Кіровоградщині було прийнято рішення про увічнення пам’яті усіх шести воїнів-інтернаціоналістів району, які загинули в Афганістані. За три  роки встановлено меморіальні дошки на приміщеннях шкіл населених пунктів, де проживали й навчалися герої-земляки.
З початком антитерористичної операції на сході країни знову почали гинути українські патріоти. Не оминуло лихо і бобринецьку  землю. Вже дев’ять сімей отримали страшну звістку про загибель своїх рідних синів, чоловіків, батьків… Загинув у зоні АТО і наш земляк, учасник бойових дій в Афганістані Юрій Борисович Олефіренко, пам'яті якого районна організація УСВА вирішила також встановити меморіальну дошку.
В урочистому заході взяли участь  жителі Бобринця, школярі, воїни-«афганці», учасники АТО, мама, дружина, донька та брат загиблого героя. До присутніх звернулися Бобринецький міський голова Валерій Сніжко, перший заступник голови районної державної адміністрації Валентин Мельник, заступник голови районної ради Наталія Сабліна, заступник командира третього полку спецпризначення Сергій Францишкевич, голова районної організації УСВА Микола Тосік, військовий комісар РВК Микола Капітоненко.
Освятив меморіальну дошку настоятель Свято-Миколаївської  церкві отець Юрій.
Наш бойовий товариш Юрій Борисович Олефіренко був справжнім офіцером і патріотом. Таким він залишиться в нашій пам’яті  назавжди.

Микола ТОСІК,
голова Бобринецької районної організації УСВА.

Маргеловський тримаємо стрій
На базі Полтавського клубу юних десантників «Гвардія» відбулися традиційні обласні змагання військово-патріотичних клубів десантного профілю «Маргеловський тримаємо стрій-2016». 
Цього разу в змаганнях брали участь п’ять клубів: два – місцеві полтавські, два – з районного селища Чутово Полтавської області та один – з Борисполя Київської області. Упродовж трьох днів ці команди (у кожній – семеро учасників, як хлопці, так і дівчата) змагалися за такими напрямами: стройова підготовка, укладка парашута, стрільба по мішенях, знання стрілецької зброї, медицини і воєнної історії ПДВ. Якість виступу оцінювало  суддівське журі.  до складу якого входили досвідчені бійці із зони АТО. 
Учасники змагань показали високу теоретичну й практичну підготовку. Переможці нагороджені спеціальними призами, виготовленими за фінансової підтримки громадської організації «Учасники бойових дій Шевченківського району Полтави».

Ю. ЛИТВИШКО, 
заступник голови ГО «УБД Шевченківського району Полтави».

Спорт
Призи від ветеранів

У спортивних залах Корецької школи № 3 і місцевої ДЮСШ на Рівненщині за програмою районної спартакіади школярів відбулися традиційні змагання з баскетболу пам’яті воїна-інтернаціоналіста Сергія Вознюка. 
Сергій народився 1968 року в місті Корець. З 1975 року навчався у Новокорецькій загальноосвітній школі. У 1983 році вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму. 1987 року призваний до армії і направлений для проходження служби в Афганістан, у місто Шинданд. 9 червня 1988 року під час проведення бойової операції загинув, посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки. На приміщенні школи на честь загиблого випускника встановлено меморіальну дошку.
Міський голова Людмила Дмитрук, голова Корецької районної організації УСВА Іван Маркевич, методист районного методкабінету Олександр Григоренко побажали юним спортсменам успіхів і перемог. 
У змаганнях взяли участь 9 юнацьких і 5 команд дівчат. У фіналі кращими виявилися господарі змагань – хлопці зі школи № 3, у дівчат перемогу святкувала команда Невірківського НВК. Переможці нагороджені перехідним кубком, дипломами й цінними подарунками, призери – дипломами і подарунками районної організації УСВА і  Корецької міської ради. 

Іван МАРКЕВИЧ, 
голова Корецької районної організації УСВА.   


На стадіоні ДЮСШ міста Синельникова Дніпропетровської області відбувся традиційний футбольний турнір, засновником і організатором якого стало місцеве  об’єднання ветеранів Афганістану. 
У змаганнях взяли участь команди всіх міських шкіл. У напруженій боротьбі перемогли футболісти школи №2. Медалі хлопцям вручили справжні герої – воїни-інтернаціоналісти Айдин Зейналов, Павло Чорний, Валерій Касьяненко, Ігор Блошенко – тренер команди-переможниці.
 
Ігор БЛОШЕНКО, 
голова Синельниківського об’єднання ветеранів Афганістану УСВА.

У Кобеляках і селищі Білики на Полтавщині відбулися зональні змагання з міні-футболу серед сільських колективів. 
У фіналі зустрілися команди «Динамо» з Кобеляк і села Червоні Квіти. Перемогу святкували динамівці – 1: 0. Районна рада ветеранів-«афганців» надала призи кращим гравцям і перехідний кубок для переможців.  Нагороди вручали голова районної ради Юрій Тагадюк, голова Кобеляцької  районної спілки ветеранів Афганістану Володимир Дрига, Білицький селищний голова Ольга  Киричко.          
Віктор РУДИЧ,
секретар Кобеляцької районної
спілки ветеранів Афганістану.

 



Обновлен 21 апр 2017. Создан 04 окт 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Яндекс.Метрика